Історія села Бирлівка

меморіал-пам'яті-Бирлівський-сільський будинок-культуриБирлівка- центр сільської ради розташований за 2 км від районного центру м. Бершадь. Найближча залізнична станція- Бершадь за 6 км.

Площа населеного пункту – 440,8 га.

Населення – 2230 осіб.

Кількість дворів – 931.

Засноване в кінці XVI ст. на початку XVII ст. Першими поселенцями були люди, що прибували з інших країв. Прізвища прибулих записувалися згідно назви місцевості , з якої вони прибували, або де поселялися.

Найпершим на території нинішньої Бирлівки поселився прибулий з Бессарабських степів Басараб на березі річки Берладинки недалеко від с. Баланівки. Другим поселенцем був Кельман з м. Кельн, далі Крук, що прибув з Крукова та Дубина, який оселився в молодому дубняку.

Коли на місці нинішньої Бирлівки створилося поселення сюди прибув і оселився пан з Берладинівки (нині Шарапанівка) по прізвищу Бирлон, його іменем стало називатися село. Пізніше назва Бирлов була замінена на Бирлівку.

В 1901 році в селі проживало 2146 жителів. Землі Бирлівки обчислювалися в розмірі біля 3000 десятин. Земля спершу належали фамі- лії графів Потоцьких, а пізніше поміщику Станіславу Юрьєвичу, в якого землю орендував пан Глинка. Сам Глинка жив у Голованівському, а посесором у нього був Поремський Леван. В селі проживали й заможні селяни : Крук, Білоус, Довбуш.

Займались селяни в основному землеробством, столярними справами і торгівлею свиней. За користування землею селяни платили подать. Більшість селян жили бідно, збір урожаю ледве –ледве забезпечував прожиття, частина населення змушена була йти в найми

Значна кількість населення наймалася до пана на строк: з 1 березня до 1 листопада. Цих селян називали строкарями. Умови строкарів були важкими, але вигідними для пана, бо строкарі виходили на роботу о 6 –й ранку і працювали до 20 –ї год. Якщо ж залишався вдома, то платив панові штраф. Строкарів вигонив на роботу атаман, який з найменшого приводу пускав у хід нагайку. Крім того, винні викликалися до управи, де їх карали киями чи батогами. За важку працю, штрафи, побої селяни мстили панові. Під час обмолоту хліба кидали в барабан молотарки залізні штворені, вночі випасали панські посіви, запалювали стіжки хліба, скирти соломи. В 1908 р. Роговий та Максюта спалили панський ожеред.

Перша церква в селі була дерев’яною на камінній основі, з дерев’яною дзвіницею збудована поміщиком Йосипом Потоцьким на честь св. Дмитрія Солунського.

В 1861 р. в селі була відкрита церковно- парафіяльна школа, яка розміщалася в старій хатині. Учителем був регент церковного хору Сергій Христич. До школи ходили три зими, при чому хлопчиків вчили читати, писати і рахувати, а дівчаток  – тільки читати. Письменних і малописьменних в селі було не більше 100 осіб.

Як молодь, так і дорослі вільний час проводили на вулиці, на вечорницях або в корчмі

яких в селі було дві.

В 1908 р. земством було збудовано кам’яний будинок під школу, з однією класною кімнатою на 55 кв. м, а в 1914 р. до нього добудували ще одну класну кімнату та квартиру для вчителя. В школі навчалося 60 дітей, була відсутня будь – яка наочність, бібліотеки не було не тільки в школі, а навіть у селі.

Політичними правами в селі користувався староста, який обирався на сході села із заможних селян. Крім старости політичними правами користувалися соцькі, десяцькі та упорядники. Жінки залежали від своїх чоловіків і ніякими правами не користувалися.

Звістка про перемогу пролетарської революції викликала хвилю революційного піднесення серед населення села Бирлівка. Вони з ненавистю розтрощили панські будівлі, розтягнули майно з маєтків по домівках. Панський пасесор Поремський втік з села.

На початку 1918 р. в село прийшли австрійські війська, разом з ними повернувся панський асесор. Було створено спеціальну комісію, яка притягала до відповідальності селян, що приймали участь в розгромі панського маєтку. На селян накладали грошові суми на користь поміщика, людей примушували спродувати свої пожитки, худобу, щоб повернути панові втрати.

10 липня 1920 р. загони Червоної Армії вступили в м. Бершадь, а 12 липня в селі Бирлівка був створений сіль ревком, до складу якого увійшли : Мазур П., як голова та Якимишин С. – секретар. Земельна комісія на чолі з Юрківським В. наділила землю, відіб- рану в поміщика безземельним і малоземель-ним селянам.

В 1921 році була обрана сільська Рада, пе ршим головою був Сліпенький М. П., а секретарем – Мельник О.Т.

В 1922 році було обрано Комітет Незалежних селян (голова- Гринюк М.І.). Сільревком і КНС займались проведенням в життя рішень Ради Народних Комісарів.

В 1922 році весною був створений перший комсомольський осередок до якого увійшли: Зарудянський Я.В., Рябокінь І,П,, Ярчук А.Г., Мазуренко М,Ф., Мазуренко Ф.П., Бомбела Д

Секретарем осередку був обраний Рябокінь І.

Комсомольцями влаштовувалися вечори для молоді, вистави, де проводилася роз’яснювальна робота. На кутках проводилися збори по питанню виконання продподатку.

В 1927 р. було створено сільський партійний осередок, який нараховував 8 членів партії, секретарем обрано Безносюка Ф.М.

В 1928 та 1929 році було організовано ко-лективні гуртки ТСОЗи під назвою „Червоний пахар”, „Нове життя”, Перше Травня”. Це були колективні об’єднання від 6 до 15 селянських господарств.

В січні 1930 р. в центрі села організовано колгосп ім.. Косіора, де було об’єднано 70 господарств, головою було обрано Кісика В.О.  У цьому ж році в колгосп влилося ще до 100 господарств, йому уже дано назву  ім.Петровського, а головою став Безносюк Ф.М.

В лютому 1932 р. в колгосп прислали два трактори „Фордзони”, а в серпні прибули ще 3 трактори ХТЗ, які обслуговували і колгоспи сусідніх сіл. В цьому ж році в селі за лугом організовано колгосп „Нове життя”, який через рік з’єднався з колгоспом ім.. 1 Травня, який був розташований в селі зі сторони Баланівки. В 1935 р. на Зеленянці організували колгосп ім. VII з’їзду Рад.

У вересні 1936 року всім трьом колгоспам було вручено Акт про передачу на вічне і безкоштовне користування землею. В 1937 р. колгосп ім.. Петровського перейменовано в колгосп ім.. Леніна. Почали споруджувати тваринницькі приміщення, а згодом , шляхом контрактації, було створено тваринницьку ферму. Кількість техніки, що обслуговувала колгосп зростала.

Наші односельчани Колісниченко М.Л., Сліпенький Ф.А., Якимишин С.П., Кісик В.О. Марціяш М. працювали головами колгоспів в інших селах району. Передова ланкова Максимець М.І. одна від Бернадського району була лютому 1935 р. делегатом II Всеукраїнського з’їзду колгоспників – ударників.

Колгоспи стають багатогалузевими господарствами.

Після громадянської війни впроваджено безкоштовне і обов’язкове, загальне і політехнічне навчання. Чудову садибу де жив піп передано під школу. Число учнів початкової трудової школи доходило до 180, а вже в 1931- 1932 рр. в школі працювали 8 класів з охватом дітей до 320 осіб. Серед дорослого населення в 1930 р. в селі розпочав роботу лікнеп, де навчанням було охоплено до 85% чоловіків  і жінок, і за 4 роки навчено грамоти 1200 чоловік. В 1932 р. відкрито 5 –й клас, школа прогресує, а в 1934 р. в ній навчається 420 учнів і зроблено перший випуск 7 класу.

Для дітей – сиріт колгосп відкрив будинок – патронат, де до початку Вітчизняної війни виховувалося до 30 дітей.

В 1938 році пристосовано приміщення під сільський клуб на 200 місць, створено сільську бібліотеку, яка в 1940 р. мала до 2000 екземплярів книг. Сільський клуб і бібліотека проводили політико – виховну й культурно – освітню роботу серед населення, активну участь в цій роботі приймали вчителі села.

Жителі села з перших днів Великої Вітчизняної війни піднялись на захист Батьківшини, в лави захисників влилося сотні колгоспників села. Із наближенням фронту з колгоспу вивозили вглиб країни машини, переганяли худобу, щоб не залишити ворогові.

13 липня 1941 р. в Бирлівку вступили німецько – фашистські війська. Село перебувало під владою румунських окупантів, які встановили свої органи влади і жорстокий окупаційний режим . Школу перетворили на казарму, наочне приладдя і книги, а також сільську бібліотеку було знищено. На селян накладали податки, заставляли працювати в так званій сільськогосподарській общині. Левову частину хліба з цієї общини окупанти вивозили.

В 1942 -1943 рр. в селі працювала школа, яка ніяких знань не могла дати дітям: радянські підручники було заборонено, а в програму було введено вивчення румунської мови і закону Божого. Із 190 учнів, що рахувалися в школі третя частина відвідувала заняття. Згодом шкільний будинок було передано під сільську управу(примарію) .

Хоча відкритих виступів проти окупаційного режиму не було, але жителі села допомагали партизанам. Від старости примарі Четвертинівського Фока посланці для партизанського загону, такі як Добро вольський Іван одержували продукти, цивільний одяг, гроші. Рябокінь Іван передавав через зв’язківців партизанам муку. Під час облави Четвертинівського Ф. було застрелено жандарм-мами в його власному будинку.

В наслідок могутнього наступу Радянської армії 14 березня 1944 р. село було звільнено від окупантів.

На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 483 жителі села, загинуло 191 чол. та троє знищено окупантами. Залишилися інвалідами після війни 42 чоловіки. За мужність і відвагу орденами і медалями нагороджено 292 бійці, зокрема танкіст Вовк Тимофій, шофери Жайворонюк Петро, Шарко Тихін, офіцери Ярчук Данило, Маринич Іван, Мазуренко Іван, Максимець Ми-кола.

Важкими для селян були повоєнні роки: занедбана орна земля, розорене тваринництво, нестача реманенту для обробітку землі. Для зміцнення керівництва і піднесення колгоспного виробництва  в Бирлівку було направлено Добро вольського А.П. на посаду голови колгоспу ім.. Леніна. До 1950 р. були встановленні ферми, побудовані тваринницькі приміщення, зерносклад, силами громадськості засаджено сосною 50 га пісків. Самовідданою працею в ті роки відзначились : Підосичний І.Т., Щерба П.Ф., Марківський Ф.  Очеретній П., Кісик А., Бачинська М.

В 1950 р. проведено укрупнення колгоспів: до колгоспу ім. Леніна приєднано колгосп ім.. VII з’їзду Рад та колгосп ім.. 1 Травня. В 1959 р. до колгоспу ім.. Леніна приєднався колгосп ім. XX з’їзду КПРС с. Бершаді. В об’єднаному колгоспі нараховувалося 5100 га землі.

На кінець 1962 року в колгоспі введено в дію два типових корівники, два типових свинарники, великий зерносклад, авто гараж, майстерні, пилорама, профілакторій, споруджується типове приміщення дитячого садка.

Поряд з ростом економіки колгоспу значно підвищується культурний рівень села. Семирічна школа в 1959 році, на підставі закону про школу, реорганізована в восьмирічну загальноосвітню трудову політехнічну. В ній в 1962 р. навчалося 450 дітей, працювали 23 учителі. Урізноманітнили свою роботу культурно – освітні заклади: клуб, сільська бібліотека. В селі встановлено 470 радіоточок, завершено повну електрифікацію, в сільському клубі встановлено дві стаціонарних кіноустановки. Станом на 1960 р. було повністю ліквідовано не писемність серед дорослого населення.

Тривалий час життя селян було пов’язане з місцевим колгоспом, який не тільки вирощував урожаї і розвивав тваринництво, а й сприяв розвитку соціальної сфери, більшість об’єктів було побудовано за час існування колективного господарства. Його у свій час очолювали Якубенко І.М., Марущак Б.І., Царюк А.П., Андрейцев А.Ф., Четверти-нівський П.І., Оченаш Н.І.

Головами сільської Ради були : Біло-

зор І.Н, Цимбал І.П., Натітник Г.І., Прудчен-

ко І.Д., Волков І.О.

З 2006 р. на посаді голови села працює Прудченко Іван Дмитрович. За ці роки в Бирлівці проведене вуличне освітлення, впорядковане кладовище, яке огороджене сучасним парканом, встановлені нові брами. Завдяки участі в проекті Програми розвитку ООН та Європейського Союзу „Місцевий розвиток, орієнтований на громаду” в дитсадку відремонтовано приміщення, реалізовано заходи з енергозбереження. Тротуарною плиткою облаштовано прилеглу територію дитячого садка та будинку культури. Відремонтовано ФАП, в лікувальному закладі є водопровід, водовідведення. Частково зроблено капітальний ремонт сільського будинку культури, в планах поточний ремонт великого залу. Шкільне подвір’я облаштовано бетонними плитами.

Основний орендар земель – Бершадська філія ПрАТ „Зерно продукт МХП”, директор Шульц Ю.М. Також на території сільської ради працює три фермерські господарства : „Росток”(Сапігура Л.П.), „Вершина”(Стаднік М.І.), „Оченаш” ( Оченаш Н.І)

Нині в селі діють ДНЗ „Веснянка”- завідує закладом з 1980 р. Щерба Г.Ф. відвідує садочак 60 вихованців, ЗОШ I-II ст..- директором з1978 р. працює Гонтарук І.А., в школі навчається 128 учнів. ФАП –   завідуючий Гончар В.Д з 1968 р., Будинок культури – директор Уманська Л.Б., бібліотека – бібліотекар Назаренко Л.П., відділення зв’язку – начальник відділення Савченко О.І. На території села діють 22 підприємства торгівлі, 2 підприємства громадського харчування, 2 підприємства сфери послуг, комп’ютерний клуб.

В 1989 р. побудовано церкву Св. Дмитріївська – священник Ірговцій І.С.

Найстаріший житель села Петришин Іван, якому 96 років

 

Підготувала завідуюча Бирлівською сільською бібліотекою  Назаренко Л.П.