«30 років у Бершаді» творчий звіт Петра Васильовича Маніленка заслуженого журналіста України.
30 травня 2013 року в приміщенні читальної зали районної бібліотеки відбулась творча зустріч працівників Бершадської районної бібліотеки з цікавою людиною, заслуженим журналістом України Петром Васильовичем Маніленком з нагоди 30 – річчя творчої діяльності на Бершадщині.
Життя кожної людини неповторне, насичене подіями, радощами успіхів і перемог, гіркотою невдач. Є люди, яких не помічаємо поміж сотень інших, а поговориш – і відчуєш: перед тобою особистість, багата внутрішнім світом людина. Саме такою людиною є Петро Васильович Маніленко. Народився 2 липня 1947 році у Немирівському районі в селі Чуків. Виховувався у вчительській сім’ї, тож не дивно, що закінчив з відзнакою філфак Вінницького педінституту (згодом і факультет журналістики при ЦК Компартії України). Однак справою його життя стала журналістика.
За плечима у Петра Васильовича Маніленка – яскравий і самобутній творчий шлях. Він заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів України, лауреат обласних журналістських премій ім. Костянтина Гришина, Володимира Орлика та «Почесний редактор» газети «Бершадський край». Автор книг «Розкрилля» ( у співавторстві) (2007 р)., сувенірне видання «Українського столу родзинка: 400 рецептів від птахокомбінату «Бершадський» (2008р.), «Джулинка всміхається століттям» (2009р.), гумористична збірка «Веселим бути модно» (2010 р.), «Добридень, Березівко!» (2011р.) «Напружений ритм» (2011 р.) та літературно – мистецький альманах «Сузір’я бершадських талантів».
Літературно – мистецький альманах«Сузір’я бершадських талантів» бібліотечні працівники району оцінили як книгу – літопис, книгу – довідник культурно – мистецького життя району.
У журналістику прийшов за покликанням. Творчу кар’єру Петро Васильович розпочинав на Гайсинщині в “Трибуні праці”, але сповна реалізував себе на Бершадщині. Майже 20 років очолював колектив районної газети «Бершадський край» «Всього було, – зізнається Петро Васильович, – але я не жалкую, бо старався чесно нести нелегкий хрест редактора» адже редактор – це сапер, який помиляється лише один раз, жонглер, бо ходить по лезу між владою і читачами. Життєве правило Петра Васильовича : «Всіх вислухай, а власний розум май».
Відвертість, правда та сила волі вистояти, не зігнутись, служіння читачам і закону, прагнення професійно виконувати свої обов’язки – ось що відрізняло здібного редактора. Мабуть, через це наприкінці 80-х довелося йому три з половиною роки освоювати неозорі північні простори тодішньої великої держави – Чукотку, де працював заступником редактора Іультинської районної газети “Горняк Заполярья” Магаданської області. Після повернення з далекої півночі Петро Васильович знову очолив “Бершадський край” і пропрацював редактором аж до виходу на пенсію.
За сумлінну працю та здобутки у професійній діяльності, значний внесок у становлення і зміцнення місцевих засобів масової інформації на Поділлі, вагомий творчий доробок П.В. Маніленко неодноразово заохочувався Національною спілкою журналістів України, Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, облдержадміністрацією і обласною радою.
Працівники бібліотеки почули цікаву та змістовну розповідь про життєвий і творчий шлях Петра Васильовича на Бершадщині, а також про його перебування на Чукотці. Мали змогу ознайомитись з виставкою дипломів та нагород журналіста. А ще побачили творчість Петра Васильовича, як фотокореспондента, які представлені фото колажами «Какомей, Чукотка!» та «Кумедні бараболі».
Уважний читач обов’язково вловить у творчому доробку Петра Васильовича красу і мудрість якими аж ніяк не перенасичене наше сьогодення. Краси ж і мудрості забагато не буває. І це переконливо доводить творчий шлях Майстра залюбленого у життя.
По закінченню всі присутні побажали щоб журналістське перо Петра Васильовича не тупилось. Він і надалі продовжував літопис Бершадщини, не дивлячись на всілякі труднощі та негаразди.
