Історія села Серединка

На мальовничих берегах невеликих річок Березівки і  Соколівки розкинулось село Серединка, одне з квітучих сіл Подільщини, Вінницької області Бершадського району. Багата і славна історія села.

Серединка заснована 1672 року. За переказами, село заснував втікач від панської неволі козак Середа.

За адмін.поділом 16 ст. Брацлавський повіт 16 ст.

За адмін.поділом 19 ст. Гайсинський повіт 19 ст.

За адмін.поділом 20 ст. Бершадський район

Серединська  сільська Рада утворена в  1929р. розташоване за 52 км на північний захід від районного центру, з яким сполучене автодорогою. Населення — 753 чоловік. Територія 3081 га.

Жителі села брали активну участь у боротьбі українського народу за свою свободу і незалежність проти гніту польської шляхти, турецьких султанів, татаро- монгольських ханів та українських і російських феодалів, кріпосництва, російського самодержавства. Справжній розквіт села розпочався лише за роки радянської  влади.

Не обминули Серединку голодомори та політичні репресії.

 

Розвиток села Серединки починався з появою храму і першої школи.

У 1764 р. був збудований дерев’яний храм  з дзвіницею св. Михаїла

В 1890 році в селі була відкрита церковно – приходська двокласна школа (на 30 учнів).

В 1919 році відкрито вищу початкову школу (7 класів), яка була цілком на утриманні жителів села. Проіснувала вона до 1924 року(потім її перевели в Тернівку). Працювали в цій школі вчителі з різних міст. Ті, хто посилали своїх дітей вчитися, виплачували попечителям 5 пудів хліба на рік.

Під час революції 1905—1907 рр. селяни виступали проти місцевих поміщиків. Жителів О. О. Смерчука, А. А. Подоляна, М. О. Цмока, які керували революційним виступом, було засуджено до трирічного ув’язнення.

В 1924 році в селі було 622 індивідуальних господарств і проживало 2283 особи. Перший колгосп, названий іменем  Ворошилова, був утворений 1930 року, до нього увійшло 40 сімей. За ними закріпили 100 гектарів землі. Через рік у селі з’явився другий колгосп – імені Шевченка.

В роки голодомору в селі померло більше як 85 людей. Спогади про голодомор зберігаються в сільській бібліотеки та шкільному музеї історії села.

У Великій Вітчизняній війні брали участь майже 800 жителів Серединки. 191 з них полягли на полі битви. Їхні імена викарбувані на плитах меморіального комплексу. Село гідно вшановує їх пам’ять, як і пам’ять народного месника, комісара партизанського загону Максима Сергійовича Корнійчука – легендарного Саші Жалова.

Післявоєнні роки були позначені сумлінною працею трудових колективів села. У п’ятдесяті об’єдналися два колгоспи. Здобутки колгоспу «Прогрес» стали вагомими і відомими в роки, коли його очолив Федір Михайлович Кавун. Понад три десятиліття його життя пов’язані з господарством. За цей час досягнуто дуже вагомих результатів не тільки у виробничій сфері, а й у соціальному розвитку села. З’явилися нові сучасні приміщення будинку культури, школи, дитсадка, церкви та інших споруд, також були заасфальтовані дороги.  Справу батька гідно продовжує син, кандидат сільськогосподарських наук Олександр Федорович Кавун, який очолює ТОВ «Прогрес» з червня 1999 року. Сільську Раду очолює Швабський Михайло Вікторович.

6 травня 2011 року у селі Серединка Бершадського району Вінницької області відкрили погруддя колишнього відважного партизана Максима Корнійчука, вихідця з цих подільських місць.

Упродовж  десятиліть  донька партизанського комісара Максима Корнійчука Майя добивалася визнання подвигу свого батька, котрий очолював потужне партизанське з’єднання в Шабелянському лісі на Вінниччині. Але як і про легендарного побратима Максима Корнійчука – невловимого месника Івана Калашника, обкомівсько-партійно-партизанська бюрократія забороняла навіть згадувати. Не вкладався він у стандарти партійно-політичного героя. Позаяк і сам Максим Корнійчук, і його побратими – месники, в подільських лісах з’явилися, виникли не за партійною рознарядкою, а з жертовного громадянського сподвижництва.

Без імені Василя Михайловича Думанського не можна уявити село. Людина надзвичайно талановита, він все життя був прикутий важкою хворобою до ліжка. Та зумів гідно протиставити їй свою витримку, мужність, неабияке літературне обдарування. З допомогою друзів видав дві книги своїх творів. А третя «Вибір» вийшла в Києві вже після смерті автора. Редакція районної газети «Бершадський край», первинна організація Національної спілки журналістів України і правління ТОВ «Прогрес» у 2000-му році заснувала премію імені Василя Думанського, якою щороку в День журналіста відзначається кращий громадський кореспондент газети. В школі діє музей Василя Думанського. Його твори вивчаються, пропагуються по всій Україні. Читають їх також за рубежем.

В Серединці народилися багато відомих людей, які живуть і за межами Вінницької області і за межами України. Це Жук Олександр Васильович – лікар оталарінголог у Гайвороні, Третяк Валерій Олександрович – артист симфонічного оркестру у Києві, Думанський Олександр Володимирович – командир авіалайнера, Морванюк Василь Павлович – заступник начальника Мурманського управління гідрометеорологічної служби та багато інших поважних  людей.

Від інших сіл району Серединку відрізняє також  те, що тут щороку в серпні проводиться День села, яким відзначається одразу кілька дат – День незалежності, свято урожаю, чергова річниця з дня народження Василя Думанського, День Спаса. У цей день в залі сільського будинку культури збирається майже все село, влаштовуються виставки народної творчості, дари полів та садів. На свято обов’язково запрошують гостей з інших регіонів, земляків. До цього дня готується відповідна програма за участю місцевих артистів-аматорів.

Селу присвячена чудова пісня «Серединський вальс», слова якої написав відомий подільський журналіст Анатолій Фартушняк.

Свято і виставки відбуваються щороку, але щоразу вони відзначаються по-різному, щоразу жителі села з нетерпінням чекають цього неповторного серпневого дня.

Серединська-церкваСерединська-школалистівка-Серединці-330