«Коли хати ще говорили» – загальнобібліотечний проект Бершадської публічної бібліотеки Бершадської міської ради. Бібліотекарі пропонують мандри у минуле, де є батьківська хата, де збереглася колиска і піч, де з – поміж рушників дивляться святі ікони і чорно-білі світлини старожилів роду. Кожна людина починається зі знання свого родоводу, його коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
Бібліотечний проект Бершадської міської територіальної громади «Коли хати ще говорили» розпочинає завідувачка Сумівською сільською бібліотекою Алла Майструк. Презентація, яка відбулась у Сумівській сільській бібліотеці розповідає про колиску, яка викохала не одне покоління роду.
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. Цьогорічний загально бібліотечний офлайм-проект «Коли хати ще говорили» має на меті повернути наших відвідувачів до живильного родинного вогнища, у сакральне місце, де від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники та сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. Бо саме це живить і робить сильною будь-яку націю, будь-який народ. І все все ж заплющіть очі і подумки поверніться назад, щоб низько вклонитись рідній хатині, що є частинкою нашої України. Стара батьківська хата живе у кожному серці, пригадайте її, і вона посміхнеться вікнами через багато років, благословить на далеку путь, батьківська хата – наша святиня!
А колиска дитяча – святиня у батьківській хаті. За звичаєм, кожна родина користувалася однією колискою, змінюючи лише попінки, тобто тканину, яку підшивали до основи. При народженні немовляти в колиску клали посвячений часник і хліб та деякі інші речі, що виконували оберегові функції.
Стара колиска має чимало літ, в ній дуже позитивна енергетика. Стільки вже дітей вибавила. У ній немає жодного цвяха, аби дитина не поранилася. Тут спали малими батьки. Потім вони народжували своїх дітей, а ці діти – своїх. Кожен колисався у цій реліквії.
Традиційна українська хата – воістину сама є колискою нашого народу. В ній жили і помирали цілі покоління, сподіваючись на кращу долю. Без рідної хати не було і не може бути почуття рідної земля, бо Батьківщина починається з рідного порога. Неодмінних атрибутів української хати багато і один із них дитяча колиска, гойдалка, люлька… Тож бібліотекарі запрошують на цікаві, самобутні мандри до старої хати, яка говорить, співає, зачаровує і чекає!