З нагоди 300-річчя Григорія Савовича Сковороди – українського філософа-містика, богослова, поета, педагога у Комунальному закладі «Бершадська бібліотека» оформлено виставку-дискусію «Найпростіші істини філософії Григорія Сковороди». Виставка-дискусія міститьфілософські твори автора, ілюстративні матеріали, книги про його життя та творчість.
Кожній людині хотілося б розгадати секрет щастя. Хтось шукає відгадку в прикладах чужого успіху, хтось у власному життєвому досвіді: падають, підіймаються, помиляються, виправляють помилки. А могли б просто прочитати книги, написані українським подорожуючи філософом XVIII століття. Є у світі людина, яка знайшла секрет щастя, її звуть Григорій Сковорода.
Народився Сковорода 3 грудня 1722 року в Україні, в невеликому селі Чорнухи Полтавської області. У родині бідного козака. Його батько Сава і мати Пелагея скоро помітили, що син у них талановитий. Він раніше інших дітей навчився читати (тоді в українських селах навіть діти і жінки були грамотними), складав вірші й чудово співав. Після навчання в школі місцевого дяка батьки відправили сина до Києва в один з найпрестижніших навчальних закладів того часу – Києво-Могилянську академію. Тут талановитий хлопець швидко освоїв кілька мов: грецьку, німецьку, польську, латину.
Взагалі, життя Сковороди за багато років обросло легендами, перевірити правдивість яких неможливо. Через кілька років навчання Григорій проходить конкурсний відбір до придворної капели російської цариці Єлизавети Петрівни і потрапляє до привілейованих, близьких до двору людей. Життя його заграло яскравими столичними фарбами. Але згодом він відмовився від придворної кар’єри, відпросився продовжити навчання і одного разу з царським обозом повернувся до Києва.
Григорія запросили взяти участь в комісії по закупівлі токайських вин, як людину, що знається в музиці, володіє іноземними мовами, як прекрасного співрозмовника і видатного інтелектуала, який вже тоді вражав навколишніх гостротою свого розуму його запрошують до Європи займатися дегустацією токайських вин для імператорського двору.
За п’ять років Сковороді вдалося побувати в Німеччині, Австрії, Польщі, Чехії, Словаччині та інших країнах. І в 1750 році він повертається до Києва. І починається його педагогічна і творча діяльність.
Сковорода відмовився від царських милостей. Перспективний співак, музикант, поет, філософ відмовився від усіх благ світу, які не були варті для нього нічого. А на своїй могилі попросив написати: “Світ ловив мене, але не спіймав”.
Десь в середині життя, він зрозумів, що його призначення – дорога. Дорога до Бога, тобто до себе. Адже Бог – є любов, а вона всередині кожного з нас. У нашому серці. Ця, так звана, філософія серця і зробила Григорія Сковороду відомим у всьому світі. Але найголовніше, вона і його самого навчила бути щасливим.
Слава про філософа-мандрівника бігла далеко попереду нього, адже він знав секрет щастя! Запрошуємо завітати до бібліотеки та ознайомитись з матеріалами виставки.