В Комунальному закладі «Бершадська бібліотека» з нагоди 60-річного ювілею поета-земляка, краєзнавця Прибили Володимира Олексійовича презентується виставка-ювілей «Мовою небайдужого серця».
Володимир Олексійович народився 28 жовтня 1963 року в селі Маньківка Бершадського району в сім’ї робітників Красносільського цукрового заводу. У 1974 році сім’я переїхала у сусіднє село Красносілку.
Серед мальовничої сільської природи зростав Володимир, навчався у місцевій середній школі, яку закінчив у 1981році. Батьки – Олексій Омелянович та Віра Пилипівна з дитинства прищеплювали любов до рідного краю, поваги до людей. У 1982 році вступив до Вінницького технічного училища № 1, яке закінчив із відзнакою. Потім навчався у Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка на хімічному факультеті. У 1989 році закінчив навчання в університеті та отримав диплом за фахом хіміка-аналітика. Працював на ВО «Київський радіозавод», у 1996 році, був призваний на військову службу до Служби безпеки України. Згодом одружився, має доньку.
Останнє десятиліття служби перебував на посаді помічника начальника управління одного з оперативних підрозділів. У 2017 році звільнився з військової служби в запас СБ України у військовому званні полковника.
З 2008 року він досліджує історію села Красносілки. Неодноразово друкував свої дослідження в районній газеті. При цьому видано окремі дослідницькі роботи: «Весна над Бугом» (2014, до 70-ої річниці форсування р. Південний Буг та визволення сіл Красносілки і Маньківки), «Красносілка: польське повстання 1831 рік» (2014), «Красносілка: перший перепис населення 1796 року» (2019), «Маньківка: населення села у 1796 році». Результатом власного дослідження стало видання «Історія Іоанно-Богословської церкви села Красносілки Гайсинського району Вінницької області».
Разом із краєзнавчими розвідками Володимир Прибила захоплюється поезією. Видано чотири власні збірки поезій: «Вогонь свічі» (2005), «Боготворю…» (2008), «Журавлина пісня» (2013) та «Мить життя» (2018). Друкувався у літературно-художньому журналі «Дніпро» (лютий 2009), як призер конкурсу «Пейзажна лірика. Зима».
Також, друкував поезії у спільних виданнях: збірка авторів поетичних творів-співробітників СБ України «Честь та поезія» (2005); літературно-художній альманах «Свою Україну любіть» (2011); літературно-художній альманах «Усі ми родом з дитинства. Оберіг» (2012); літературний альманах «Берегиня» (2014); літературний альманах «З Україною в серці…» (2018).
Хоча Володимир Олексійович давно покинув батьківське гніздо, він час від часу навідується до рідної оселі. Вишукуючи історичну правду в архівах та друкованих джерелах, невтомний краєзнавець доводить інформацію усім, хто цікавиться історією рідного краю.
Володимир Олексійович належить до тієї когорти людей, що плекають цінність та красу родини, родоводу, має природній дар, душевну витонченість, толерантність, та велику любов до рідного краю, особливо до своєї Малої Батьківщини.
З нагоди ювілею працівники бібліотеки щиро вітають Володимира Олексійовича та бажають йому міцного здоров’я, благополуччя, безмежної творчої енергії, мудрості, таланту, та подальших творчих досягнень.
