Ця дата присвячена трагічній події, що відбулась у ніч з 2 на 3 серпня 1944 року, коли в нацистському таборі смерті Аушвіц–Біркенау у газових камерах було знищено 2897 ромів . Вважається, що під час Другої світової війни загинуло від 300 тис. до 500 тис. ромів. А всього на території України загинуло понад 20 тисяч осіб ромської національності. Кількість убитих ромів на Волині достеменно невідома, адже значна кількість ромів до 1956 року вели кочовий спосіб життя і ніде не реєструвалися у той час у списках жителів. Однак, за розповідями очевидців, лише у одному з маленьких волинських сіл (Видерта, Камінь-Каширського р-ну) у 1943 році було вбито близько 500 циган.
У 1942 році до Губернаторства Трансністрія, у складі якого перебували території окупованих Вінницької, Миколаївської та Одеської областей УРСР, націонал-легіонерським урядом Іона Антонеску було депортовано з Румунського королівства 25 тисяч ромів. До першої хвилі депортованих увійшли кочові роми, а другу хвилю склали осілі роми, що були неблагонадійними та мали проблеми з законом. Загальна кількість депортованих сягнула 25 283 осіб: 7 856 чоловіків, 7 266 жінок та 10 161 дитина. Серед них було понад 12 тис. кочових та 13 100 осілих циган. Осілих ромів депортували в поїздах, кочових змусили їхати до Трансністрії на своїх возах. У Трансністрії солдати відбирали вози з кіньми на потреби румунської армії. Роми були позбавлені усього — коней, інструментів, майна, грошей та інших засобів існування, не мали житла, роботи, харчів, ліків, палива. У березні 1944 р. у Трансністрії перебувало 12 083 ромів. Саме вони змогли вижити. До них варто додати ще біля 2 тис. циган, котрі за різних обставин були репатрійовані або втекли з цього краю. Таким чином, у 1942—1944 рр. у Трансністрії загинуло приблизно 11 тис. депортованих сюди ромів, вижило орієнтовно 14 тис.
