Яскравою та загадковою була презентація війтівських старожитностей, які зберігались в бабусиній скрині. Підготувала і провела її завідувач Війтівською сільською бібліотекою Олена Грабова в рамках бібліотечного проекту «Скарби бабусиної скрині». Серед старовинних речей, що зберігає скриня є домоткані та вишиті рушники, кожухи, чобітки і биті валянки, коралі, жіночий та чоловічий одяг і, звичайно, відома всім війтівська сорочка, вишита низзю, яка вражає своїми кольорами, витонченістю та орнаментами.
У кожній родині, де підростала дівчина, розмальована скриня мала повнитися хустками. Тож етнозустріч «Хустка – споконвічний оберіг українців», організована сільською бібліотекою спільно з народним аматорським фольклорним колективом «Війтівчанка», керівник Валентина Багач, та працівниками Війтівського СБК, директор Тетяна Клибанська була барвистою і колоритною, як українська хустка. На зустріч завітали і постійні відвідувачі бібліотеки, учасники гуртка «Друзі бібліотеки» учениці 9-А та 7-А класів Війтівського ОЗЗСО.
Олена Грабова розповіла про хустину, як берегиню роду, яка поруч із людиною від народження до останнього подиху. Українська хустка – барвиста, як сад навесні, мерехтлива, як світання над річкою. Вікторія Зашіхіна та Анастасія Клименко продекламували вірші про хустку. На виставці представлені хустки червоні, сині, зелені, чорні, тернові, вишиті, які вишивали шовком, сріблом, золотом, нитками. Всі вони різні за розмірами, кольором, узором завжди прикрашали голову дівчини, жінки.
Хустки передавалися з покоління в покоління і дійшли до наших днів. Історію своєї хустки, якій уже більше 100 років розповіла одна з учасниць народного ансамблю «Війтівчанка» Трач Варвара Никифорівна. Шерстяна хустка, вишита шовком, перейшла у спадок від її бабусі Ноянчук Мотрони Іванівни до мами Громлюк Юхими Семенівни, а від мами до доньки – Варвари Никифорівни, яку й досі вона зберігає у скрині як оберіг.
У часи Козаччини, коли козаки вирушали в похід, кожна дівчина дарувала нареченому вишиту хустку як символ вірності в коханні. Носив козак подарунок біля серця, і була вона йому оберегом від ворожої кулі, полону.
Українська народна пісня «Ой у лузі озеречко», яка прозвучала у виконанні народного аматорського фольклорного ансамблю «Війтівчанка». Зачарувала мелодійністю, сумом та надією.
Цього дня у світлиці панувала щира української давнини та нашої святої і великої української культури. Нехай хустка веселить, береже тепло наших душ і живе вічно. А у важкий воєнний час молимось, щоб традиційний оберіг роду нашого українська хустина покрила всю Україну і захистила від війни та зла.