У загально бібліотечному проекті «Світлописи минулих літ» Луговацька сільська бібліотека презентує збірку світлин «Життя народу – у жнивах ланів». Бібліотекар Людмила Гриценко провела роботу по збору світлин та інформації про найважливіший період роботи аграріїв – жнива: колись і тепер.
Жнива – пора гаряча, що рік годує і на рік допомагає. Здавна українці у період жнив дотримувалися різних обрядів та традицій. Жнива включали ряд послідовних етапів: «зажин», «жниво», «дожинки», або «обжинки», яким відповідали певні ритуально-магічні дії.
Перед тим як розпочати збір урожаю жита чи пшениці, селяни у чистому одязі виходили на поле, дякували Богу, що дочекалися цього великого свята, й просили: «Господи-Боже, поможи легенько, добренько, щоб вижати хутенько».
Першим зажинав хто-небудь з господарів поля або «легка на руку» весела, моторна жінка. В деяких місцевостях збирання хліба намагалися розпочати в так звані «легкі дні», тобто дні тижня з жіночими назвами — у середу, п’ятницю, суботу.
Перший зжатий сніп, який в українців називався «воєводою» або «зажином», урочисто приносили додому і встановлювали на покуті, де він знаходився до кінця жнив. Церемонії з цим снопом нерідко супроводжувалися піснями, в яких висловлювалися побажання веселої праці, здоров’я женцям та багатства господарю.
Багато було обрядів, присвячених закінченню жнив, які відбувалися безпосередньо на полі. Українці обов’язково залишали на хлібній ниві декілька пучечків незжатого колосся. У кожній місцевості вони називалися по-різному – «спасовою бородою», «хвостом», «козою», «перепілкою». Вірили також, що останнє колосся зберігає врожайну силу поля до наступного року, тому його заламування і зав’язування повинне було сприяти переходу цієї сили в землю.
З останніх колосків пшениці, жита або ячменю в’язали також красивий вінок, прикрашали польовими квітами, стрічками і одягали на голову найкращій жінці. Коронована вінком жінка (у деяких місцях її називали княжною, царівною) зі снопом у руках йшла попереду процесії, що з піснями й танцями рухалася з поля в село. Обжинкові пісні створювали урочистий настрій і розкривали символіку обряду. У них звучала радість з приводу успішних жнив, гордість за свою нелегку працю. Зокрема, про обжинковий вінок співали, що він «вищий від плота, ще дорожчий від золота».
Запрошуємо переглянути відеоролик, поринути у спогади та з вдячністю згадати важку хліборобську працю. Адже хліб щодень у нас на столі, завдяки натрудженим рукам хлібодарів.