22 січня виповнюється – 230 років (22.01.1796) відтоді, як було затверджено герби повітових міст Брацлавського намісництва: Брацлава, Вінниці, Гайсина, Бершаді, Липовця, Тульчина, Ямполя. Символіка брацлавських міських гербів 1796 р. відзначалася рисами, загалом характерними для тогочасного гербівництва Правобережжя України.
Після Другої поділу Речі Посполитої (1793) Правобережжя, включно із Поділлям та Брацлавщиною, відійшло до російської імперії. Імперська адміністрація почала реформувати адміністративно-територіальний устрій та символіку нових територій. Так утворилося Брацлавське намісництво як адміністративна одиниця Російської імперії (1793–1796) з центром у м. Брацлав.
22 січня 1796 року імператриця Катерина II підписала указ «Про герби міст Мінської, Волинської, Брацлавської та Подільської губерній», яким офіційно затверджено герби повітових міст цих намісництв. Цей указ був частиною загальної політики символічного оформлення нових адміністративних структур імперії після захоплення Правобережжя.
Загальна геральдична політика
Герби міст за цим указом зазвичай складалися із двох основних частин:
Верхня частина — представляла герб губернії чи намісництва, до якого належить місто (тобто територіальна приналежність та імперська ідентичність).
Нижня частина — сюжет чи знак, що відображав історичну, економічну чи природну характеристику міста або його історичні традиції. Герби міст Правобережжя мали такі особливості, за звичаєм вони включали: частину герба намісництва чи губернії у верхній частині щита (індикатор адміністративної приналежності); у нижній частині — сцени або символи, що мали локальне значення (наприклад, зображення ремісничих чи торгівельних символів, особливих рис економіки або природних умов).
Указ охоплював повітові центри Брацлавського намісництва. Ці герби відзначалися характерними для того часу рисами:
- поділ щита на частини (верхня — знакова для намісництва, нижня — локальна);
- збереження або адаптація раніше використовуваних міських символів (як у випадку Вінниці);
- застосування чітких геральдичних кольорів і фігур відповідно до імперських правил.
Історичне значення
Затвердження гербів у 1796 р. — це не просто формальність. Це був частковий акт інтеграції Правобережжя в тодішню адміністративну систему через символіку, яка:
підкреслювала територіальну належність міст, поєднувала локальні традиції й імперські символи, створювала єдину візуальну систему гербів для нових адміністративних одиниць.
Як формувався герб міста Бершаді
Герб Бершаді належить до тих міських символів, що формувалися на перетині місцевої історичної традиції та загальноімперської геральдичної політики кінця XVIII століття. Його офіційне затвердження відбулося 22 січня 1796 року, коли було впорядковано систему гербів повітових міст Брацлавського намісництва.
Герб має форму іспанського щита та поєднує червоний і срібний (білий) кольори. Композиція щита поділена на дві частини, кожна з яких несе окреме символічне навантаження. У верхній частині розміщено перший історичний геральдичний знак Брацлавщини (Східного Поділля) — регіону, до складу якого Бершадь входила упродовж тривалого часу. Такий прийом був характерним для гербів повітових міст і підкреслював їхню адміністративну приналежність.
Нижня частина герба містить стилізоване зображення земляного укріплення, яке повторює мотив найдавнішого міського знака Бершаді. Це укріплення нагадує про оборонний характер поселення та його стратегічне розташування. Дві хвилясті голубі лінії символізують річки Дохну та Берладинку, що здавна омивали місто і виконували роль природних захисних рубежів.
Колористика герба має традиційне геральдичне тлумачення. Червоний колір уособлює мужність, відвагу, сміливість і любов до рідної землі, а також пам’ять про кров, пролиту в боротьбі. Срібло (білий колір) символізує чистоту, відкритість, благородство та правдивість. Голубий (лазуровий) колір пов’язують із чесністю, вірністю, духовною чистотою та небом.
У радянський період історичний герб Бершаді було замінено іншим символом, у якому відображалися риси індустріального розвитку міста та його аграрного потенціалу. Проте цей варіант не мав глибокого історичного коріння і поступався давньому гербу за змістовністю та символічністю.
Сучасний герб Бершаді, відновлений на основі зразка 1796 року, зберіг свою історичну простоту й водночас виразність. Він є прикладом поєднання місцевої пам’яті, природних особливостей і регіональної приналежності, що робить його важливим елементом історичної та культурної спадщини міста.
