Бершадська публічна бібліотека Бершадської міської ради щороку ініціює та реалізовує загально бібліотечні проекти, щоб зберегти прадавні сакральні знання й побут бершадського краю. Цьогорічний проект «Коли хати ще говорили» знайомить із українською автентичною хатою. Біленька й ошатна хатинка, під сніпками, соломою, чи очеретом, з блискучими вікнами , на жаль у же в минулому. Рідко де можна ще побачити таку хату. Хата для українців не лише прихисток від негоди, чужих людей і лихого ока. Наші пращури ставилися до хати, як до живої істоти, пов’язаної з тонкими світами. Кожен її елемент мешканці наділяли магічним змістом, знали, як із ним «домовитися», щоби в оселі були мир і злагода.
Серцем батьківської хати була піч. Піч – це годувальниця, вона була джерелом тепла і світла. Чому казали, що домашнє вогнище треба берегти? Бо від печі залежали добробут, здоров’я людини і щастя мешканців хати. Якщо часто горіло в печі – значить, було з чого готувати їжу, були нагодовані діти – родина здорова і щаслива. Піч була сакральним місцем, навколо якого увечері збиралася вся родина. Бібліотекар Луговацької сільської бібліотеки Людмила Гриценко презентує у проекті «Мамину піч». Піч, яка випікає духмяний хліб, смак якого ні з чим не зрівняти, піч, яка пригощає маминими пиріжками та запрошує на унікальний національний червоний та смачнючий український борщ.
Але в печі не тільки готували їжу, а й виконували різноманітні магічні та енергетичні обряди. Бо навіть звичайне випікання хліба – це дуже сильний енергетичний ритуал. Наші бабусі знали, як усе це зробити правильно, – щоб хліб підійшов, не сів. Від того, який хліб вийшов, навіть могли розказати, що буде протягом тижня чи навіть місяця. Чи станеться, не дай Боже, якесь горе в родині, або ж навпаки – якась радість буде. Це те, що звуть звичайною побутовою магією.
Бібліотекарі запрошують переглянути відеоролик «Мамина піч» та на декілька хвилин відчути магію української хати і тепло маминої печі.