Працівники Бершадської публічної бібліотеки разом із бібліотекарями сільських бібліотек продовжують реалізовувати народознавчий проект – мандри в батьківську хату «Коли хати ще говорили» І старі, трохи запилені хати розповідають про себе, про родину, яка тут жила, їх побут, традиції і звичаї. Завідувачка Великокиріївською сільською бібліотекою Наталя Бернацька запрошує вас помандрувати старими хатами та розповідає про лави і ослони в інтер’єрі старої хати.
Практично у кожній селянській хаті стояли дерев’яні лави, що могли бути «нерухомими» і «рухомими». Розташовувались вони вздовж чільної і причілкової стін житла. На початку ХХ ст. почали з’являтися лави зі спинками, які були доступними лише для заможних господарів, а в середині століття набули масового поширення. Спинку лави чи підлокітники інколи покривали різьбленим орнаментом, а саму лаву фарбували. Лаву часто використовували як місце для спання, за необхідності приставляючи до неї ослона.
Звертаючись до минулого, ми не просто шукаємо, що «взяти» у ньому, запозичити для сьогоднішнього життя, а прагнемо пізнати самих себе, відкриваємо джерела високих моральних якостей української нації. Як писав О. Довженко, людина завжди повинна знати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком … Тому бібліотекарі Бершадщини організовують народознавчі проекти, проводять краєзнавчі етнорозвідки для молодого покоління, яке має осягнути феномен української хати, як важливий елемент нашої матеріальної і духовної культури.
Запрошуємо переглянути відео презентацію та відчути енергію старої хати, де на ослоні сидить добра мати, а на лаві мудрий батько… Хата, де пахне свіжою деревиною, глиною, м’ятою і чебрецем…