В Комунальному закладі «Бершадська бібліотека» підготовлене інформаційне повідомлення «Олександра Фоменко – народна артистка – зірка світової слави». Захід приурочений 100 – річчю від дня народження Олександри Миколаївни Фоменко – української камерної співачки (сопрано), народної артистки УРСР(1979), педагога, доцента,
Славетна землячка народилася 8 березня 1923 року в Бершаді в інтелігентній сім’ї Рачинських: батько був педагогом, мама – лікарем. У родині панувала мистецька атмосфера, батько грав на різних музичних інструментах. Часто звучали українські думи і старовинні романси.
Спочатку Олександра вступила на факультет західних мов і літератур Київського університету імені Т. Г. Шевченка. Разом із червоним дипломом одержала блискучі знання німецької мови. Та вабила до себе вокальна класика.
У 1954 році співачка закінчила Одеську консерваторію, з 1955 до 1980-го була солісткою-співачкою Одеської філармонії (сопрано). Могла б стати оперною співачкою, але віддала перевагу камерній музиці і співу, а саме авторським і народним пісням. Камерна музика вимагає від виконавців і тихішого звучання, і особливої філігранності. Гастролювала за кордоном. З 1970 року викладала в Одеській консерваторії. Вже маючи вищу освіту, Олександра вступила на вокальний відділ Тульського музичного училища. У це місто вона приїхала разом зі своїм чоловіком Миколою Васильовичем, заміж за якого вийшла у 1944 році. Він був військовим, і мусив переїздити у різні міста тодішнього СРСР.
Виконувала твори не тільки у супроводів фортепіано, а й оркестру. Дружила з провідними композиторами та диригентами. Маючи в репертуарі чимало класичних творів, завжди намагалася вивчати нові. Згодом у її репертуарі з’явилися твори Шостаковича, Моцарта, Верді. Репертуар постійно поповнювався. Олександра Миколаївна почала створювати монографічні програми, що складалися з романсів на вірші великих поетів – Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Олексія Толстого.
Щороку готувала одну-дві нових програми. У її репертуарі понад тисячу творів! Із концертами побувала у 260 містах СРСР, у більше як двадцятьох країнах світу. Ставала лауреатом багатьох конкурсів та фестивалів.
У них не було власних дітей, тож Олександра Миколаївна «своїми» дітьми вважала і студентів консерваторії, де багато років викладала, і молодших колег, які вчилися у неї.
Була вона радісною, сонячною, шанувальників у неї не бракувало Шанувальників у неї не бракувало Гарна жінка, наділена, крім елегантності, величезною силою волі, педагог з великої літери. Олександра Миколаївна померла11 січня 2007 року.
Бершадщина край врожайних ланів та працьовитих і талановитих людей, яких знають і шанують не лише в Україні, але далеко і за її межами.