13 квітня минає перша річниця від дня загибелі нашого земляка Тарахкала Олега Леонідовича. Він народився у с. Красносілка 04 червня 1976 року, зростав надійним помічником, вихованим та добрим хлопчиком. Разом з братом Володимирем обрали шлях служити Батьківщині, вирішивши, що їх призначення на цій землі – бути військовими, стояти на захисті рідної країни. Олег навчався та успішно закінчив три вищих учбових заклади: Одеський інститут сухопутних військ, Київський університет економіки та права КРОК, Університет фінансів та митної справи.
Останній період працював старшим інспектором Митної Служби України в м. Київ, маючи звання-майор. Олег Тарахкало, кадровий офіцер управління тактичного рівня, а ще — головний державний інспектор відділу запобігання та протидії контрабанді наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення Київської митниці. Олег був надійним товаришем, 15 років він прослужив в Київській митниці.
У жовтні 2014 року, після вторгнення росії, Олег пішов захищати Україну. Жовтень 2014 — це бойові дії, облога та деблокування на 32-ому блокпосту на „Бахмутці“ (траса Лисичанськ-Луганськ), а потім батальйон особливого призначення Національної Гвардії». За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.03.2015).
Згадуючи події жовтня 2014 року Олег Леонідович зазначав, що лише з нашими хлопцями, справжніми побратимами можна відбити будь-якого ворога. У 2014 тоді вони прийшли майже непідготовленими. Але у них всередині був стрижень. Тому й вистояли в тих нелюдських умовах (після взяття в облогу бійці вимушені були два тижні обходитись без води). І наш український народ зможе вистояти і перемогти тільки тоді, коли знайде в собі цей стрижень, – говорив Олег Леонідович. – Треба тільки пам’ятати, завдяки чому ми можемо зберегтися як нація: традиції, віра та мова.
З перших днів війни Олег Тарахкало знову став до зброї, при наступі на Київ обороняв столицю, а потім рвонув на передову, під Ізюм. Перший тривожний дзвоник пролунав пізньою весною, серед колег почали ширитися чутки, що Олег не виходить на зв’язок. 4 червня, у свій день народження, він в жоден спосіб не вийшов на зв’язок, це вже був набат.
03 листопада 2022 року надійшла трагічна звістка у нашу громаду, підтвердилася смерть нашого земляка, мужнього воїна, люблячого батька, сина, брата, чоловіка, товариша і просто доброї та життєрадісної людини –ТАРАХКАЛО ОЛЕГА ЛЕОНІДОВИЧА, який героїчно загинув 13 квітня 2022 року на Харківщині, захищаючи нашу рідну землю від ворога.
Оле́г Леоні́дович Тара́хкало – учасник російсько-української війни, прожив коротке життя , був відданим та професійним бійцем, щирим українцем, патріотом своєї держави, вболівав за долю рідного краю та України, боровся за правду і мир, оберігав наше світле майбутнє. У військового залишилися дружина та двоє синів – Нікіта та Юрій.
Герої не вмирають!