25 серпня минає рік із того дня як ворожа куля навіки зупинила серце Косаківського Павла Андрійовича.
Косаківський Павло Андрійович народився 29 липня 1994 року в селі Поташня, навчався у Поташнянській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів.
Професійну освіту здобув у Гайворонському професійно – технічному училищі. Енергійний, цілеспрямований хлопець після навчання заповзято господарював, брався за будь-яку роботу, допомагав односельчанам, працював на Вінницькій птахофабриці.
Життя Павла з його турботами і клопотами перервали події 2014 року. Небайдужий, чесний, справедливий Павло не зміг стояти осторонь і не зволікаючи став учасником АТО – військова частина А2562 в період 12 грудня 2017 по 11 квітня 2018. Безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській області, забезпеченні їх здійснення. Був сміливим та відданим воїном України. Повернувся до мирного життя, створив сім’ю, народилась донька…
У перші дні війни, 27 лютого 2022 року старший солдат Косаківський Павло Андрійович вступив до лав Збройних сил України, служив на посаді механіка – водія евакуаційного відділення евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу Косаківський Павло Андрійович загинув 25 серпня 2024 року поблизу н.п. Колмаків Суджанського району Курської області при виконані бойового завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії, в результаті ворожого артилерійського обстрілу отримав поранення несумісні з життям.
Патріот України, віддав своє життя за кожного з нас. Його відвага та самовідданість залишать глибокий слід у серцях всіх, хто його знав.щира людина
03 вересня 2024 року Бершадська громада зі смутком попрощалася із захисником України Косаківським Павлом Андрійовичем. Павло був справжнім патріотом, мужнім воїном, який віддав своє життя за мир і свободу нашої Батьківщини. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях, а пам’ять про нього житиме вічно. Висловлюємо щирі співчуття родині Павла, низько схиляємо голови у скорботі! Вічна пам’ять!
