На абонементі Бершадської публічної бібліотеки презентовано виставку-ювілей «Самовираження через творчість», присвячену 130-й річниці від дня народження українського прозаїка, кінорежисера Олександра Петровича Довженка.
Класика світового кіно, фундатора українського поетичного кіно, письменника, драматурга, художника-карикатуриста, режисера називають українським Леонардо да Вінчі. Довженко був першовідкривачем жанру кіноповісті, його цінував сам Чарлі Чаплін.
Олександр Довженко став взірцем для майбутніх кінорежисерів України та світу. Його “Земля” в списку 12 найкращих фільмів усіх часів, а такі твори, як “Зачарована Десна”, “Ніч перед боєм”, “Щоденник” і досі вивчають у школах.
Народився 10 вересня 1894 в с. В’юнище на Чернігівщині у селянській родині. Його батьки були неписьменними селянами. У родині Довженків було 14 дітей, та вижило лише 2 – Сашко та Поліна. Навчався у Сосницькій початковій школі. В автобіографічній кіноповісті “Зачарована Десна” Довженко згадував про смерть чотирьох братів, яких не стало через хворобу за одну ніч. Їх у селі називали “соловейками”, бо вміли гарно співати. А матір Олександр описував так: “Народжена для пісень, вона проплакала все життя, проводжаючи назавжди”. Любив співати й сам Довженко. За спогадами друзів, коли навесні розливалася річка Десна, Сашко виганяв на воду батьків баркас, збирав у нього до 15 дівчат та хлопців, і, граючи на гітарі чи балалайці, співав їм пісень. Мальовнича Десна, просторі поля та загалом любов до природи згодом вплинуть і на характер кіноробіт майбутнього режисера.
В 1911 році хлопець вступив до Глухівського вчительського інституту, але не тому, що хотів бути вчителем. Насправді він не мав великого вибору, адже в ті часи діти селян могли вступати або в духовну школу й після цього в університети, або в педагогічні виші. Тож Олександр обрав другий варіант. Також Довженко кілька років працював вчителем на Житомирщині. Викладав природознавство, географію, фізику, історію, малювання і навіть гімнастику.
У 1917 вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет, де здобув вищу освіту на економічному факультеті (нині Київський національний економічний університет).
Олександр Довженко казав, що “лише сильним дано право на безсмертя“. Режисер таке право отримав. Захопившись революцією, служить у петлюрівській армії. За це у 1919 засудили його до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували.
У 1921р. його направили за кордон на дипломатичну службу (Варшава, Париж, Лондон).У 1922-1923 рр. живе у Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині. 1923 року повернувся до Харкова, почав працювати художником-ілюстратором газети “Вісті ВУЦВК” та каракатуристом. У 1926 переїздить до Одеси закінчувати фільм, де разом з Юрієм Яновським працює режисером на кінофабриці. Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». За цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі. У 1943р. завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив. До останніх днів живе в Москві, працює на «Мосфільмі».
25 листопада 1956 – не стало Олександра Довженка, письменника і талановитого кінорежисера. Живучи у вигнанні в Москві, сумував за Україною. Залишив заповіт, написаний незадовго до смерті у щоденнику:
«Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі».
Докладніше ознайомитись із біографією та творчістю Олександра Довженка можна в Бершадській публічній бібліотеці.
