Естафету загальнобібліотечного проекту «Скарби бабусиної скрині”, продовжує бібліотекар Кошаринецької сільської бібліотеки Світлана Будженко, яка запрошує поринути у таємничий світ Бабусиної скрині. З дитинства скриня манила до себе дітей, тому що містила у собі бабусину молодість, бабусине життя. Під час бібліотечного молодіжного відкриття бабусиної скрині у бібліотеці с.Кошаринці продемонстровано багато елементів одягу такі як: сорочка, спідниці, плахта, вишита жилетка, хустина, а також рушники та домоткані рядна. Але основна увага приділялася кожуху.
Найчастіше українці використовували кожух в родинній обрядовості, тобто на родинах, хрестинах та весіллях.
Життя маленької людини розпочиналося на кожусі. Сповиту дитину баба-повитуха клала на простелений на столі або на землі кожух. При цьому вона примовляла: «Щоб було тепло і багатство»; «Щоб добре росло і щасливе було»; «Щоб був багатий, як кожух волохатий»
Коли батьки передавали дитину для хрещення кумам, ті в свою чергу, кидали на кожух, де лежало дитятко, гроші. Це означало «викуп» або «продаж» немовляти. При цьому усі брали кожух за кінці й тричі піднімали і опускали новонародженого. Тоді баба-повитуха промовляла: «Даємо вам рожденне й молитвенне, а нам принесіть хрещене», – і віддавала дитину кумові, а той передавав її кумі. Відтак ішли до церкви Цей обряд був відомий ще в 40-50-х роках ХХ ст. на території Центральної України. У колискових піснях кожух часто уособлює в собі спокій, тепло та затишок для дитини. В одній з них співається:
Пішов коток на торжок,
Купив собі кожушок.
Треба з кота зняти,
Та дитинці дати,
Щоб тепленько спати.
Але найширше використовувався кожух у весільному обряді українців. Під час сватання, за загальної згоди на одруження, батьки нареченої благословляли молоде подружжя «щастям і здоров’ям, віком довгим і розумом добрим, долею щасливою». Біля печі або на покуті ставили ослін, застелений кожухом, на нього сідали батько і мати з хлібом та сіллю.
Перед вінчанням у церкві вдома молодій розплітали косу, при цьому її садовили на діжу, а пізніше, в 50-60-х роках ХХ ст., – на ослін чи стілець, застелений кожухом. Цей кожух приносив боярин від молодого.
Кожух усе менше й менше використовується як у побуті, так і в родинній обрядовості українців. Часто його замінює сучасний одяг (пальто, шуба та ін.), а в обрядах – ліжники, рушники, килими, полотно, подушки, тканина тощо. Все частіше нехтують важливими моментами обрядовості, яка створювалася впродовж віків, Маємо надію, що з часом відбудеться відродження тих чи інших традиційних ритуалів, пов’язаних із використанням кожуха . Адже народні обряди та прекрасні традиції, що створювалися віками, мають жити та живити чисту криницю нашої нації.
Кошаринецька сільська бібліотека запрошує переглянути відеоролик «Скарби бабусиної скрині» та завітати у бібліотеку, де на кожного чекає саме його книга, газета, журнал чи просто приємне і корисне спілкування.