Працівники Народного музею культури села Поташня та Поташнянський сільського будинку культури доєдналися до загально бібліотечного проекту «Перлинки рідного краю» та пропонують завітати у Поташню. Затишне і красиве село, яке називають чарункою Поділля.
Як свідчать писемні джерела, Поташня виникла у першій половині XVIII ст., після1704 року. Після Андрусівського перемир’я 1667 року землі нашого краю відійшли до Польщі. Коли граф Мушинський пішов у відставку, то на одному з королівських сеймів отримав на Поділлі у спадкове володіння бершадські, устянські, терновецькі землі, які належали Бершадському воєводству, і тут заснував свою резиденцію.
Оглядаючи свій маєток, граф переконався, що велика частина його земель покрита дрімучими лісами. До околиці м. Бершадь зі сходу примикав ліс завдовжки 38 верст і завширшки 12 верст. На одному з пагорбів, вкритих густим дубовим лісом граф помітив невеличку галявинку з багатьма джерелами, які сходились до однієї низовини, утворюючи озеро., тут же він побачив різнопорідні шари грунту. І тоді йому спало на думку, що тут можна видобувати поташ. Ця думка його не покидала графа, і він прибувши до Бершаді граф Мушинський наказав своєму сотнику Антону зібрати майстрів і побудувати на вказаному місці завод для виробництва поташу.
Поташ у перекладі з з німецької – горщик і попіл, а взагалі це калієва сіль вугільної кислоти. Застосовують у миловарінні, виробництві скла, фотографії, як калійне добриво. Інші назви — карбонат калію, вуглекислий калій.
Робітників на поташний завод залучали з інших володінь графа. Із цих вихідців серед лісу утворилася слобода із 39 хатин, яка спочатку називалась Антонівкою по імені сотника Антона який керував заводом. Після смерті сотника біля 1718 слободу стали називати Поташною.