3 лютого 2024 року виповнюється 65 років від дня народження Анатолія Миколайовича Русначенка (03.02.1959), уродженця с. Осіївка, Бершадського району) ученого-історика, доктора історичних наук. З цієї нагоди бібліограф-краєзнавець Юлія Маршук підготувала інформаційне повідомлення «Анатолій Русначенко – видатний учений – історик».
Довідково:
Анатолій Миколайович – доктор історичних наук, доцент, академік Академії наук вищої школи України. Доцент кафедри філософії та історії Навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського.
Народився в с. Осіївка Бершадського району Вінницької області. У 1976 році закінчив Красносільську середню школу. В 1977 році закінчив з відзнакою Вороновицьке технічне училище № 2. Упродовж двох місяців вчителював в своєму районі, після чого був призваний до армії. Служив у військах ППО на півночі Красноярського краю. Після армії працював робітником на Бершадському цукровому комбінаті.
У 1981–1986 роках навчався в Чернівецькому державному університеті на історичному факультеті який закінчив з відзнакою. Був направлений за розподілом викладачем історії в педагогічне училище у м. Бар Вінницької області, де працював до осені 1990 року. Творив там різні демократичні організації, зокрема, осередки Товариства української мови, НРУ, керував ними. За цю діяльність був звільнений з роботи «за скороченням штатів». Кілька місяців працював вчителем історії в сільській школі.
У 1991–1992 роках — референт Ради Колегій НРУ (Київ). Засновник-організатор Спілки офіцерів України в липні 1991 року, член оргкомітету її І з’їзду. Член Великої Ради НРУ (1992–1993), делегат його ІІІ З’їзду Народного Руху України.
У 1992–1993 роках викладав історію в Київському військовому інституті управління і зв’язку. У 1989–1993 роках був аспірантом Інституту історії СРСР АН СРСР / Інститут Російської історії РАН (Москва). Там у 1993 році захистив кандидатську дисертацію.У 1999 році захистив в Інституті українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України докторську дисертацію за темою «Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х — початок 1990-х років».
Згодом викладав (з перервами) у ряді ВНЗ Києва, зокрема в Київському міському педагогічному університеті ім. Б. Грінченка на посаді професора кафедри історії України, де зорганізував ряд наукових конференцій і круглих столів, зустрічей. Анатолій Миколайович професор Київського інституту соціальних та культурних зв’язків ім. княгині Ольги. Стажувався в Колумбійському університеті (Нью-Йорк), Центрально-Європейському університеті (Будапешт). Брав участь в міжнародних конференціях в Україні, Росії, Польщі, США, Канаді, Латвії, Литві. Працював дослідником у понад 50 архівах 10 країн світу, зокрема в числі перших — в архівах колишнього КДБ.
Нагороджений відзнакою «Офіцерський Хрест з Мечами» Спілки офіцерів України (1996). Лауреат премії ім. Василя Стуса (2003).
Анатолій Русначенкоавтор близько 100 публікацій різними мовами, в тому числі 7 монографій, зокрема: «Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х — початок 1990-х років», «Розумом і серцем. Українська суспільно-політична думка 1940–80-х років», «Народ збурений. Національно-визвольний рух і національні рухи опору в Україні, Білорусі, Литві, Латвії, Естонії в 1940–50-х роках».
Бершадщина пишається тим, що на її землі народжуються такі талановиті люди, як Анатолій Миколайович Русначенко. Бажаємо імениннику успішного втілення всіх творчих задумів! Нехай підґрунтям плідної професійної діяльності буде лише міцне здоров’я та удача, натхненна думка і підтримка близьких!
