Село Лугова виникло в другій половині ХІІІ століття . Назва походить від лугів та левад , якими було оточене село.
Історія заснування села має глибоке коріння. Згадка про його появу була відома вже 13 – 14 століттях. Село було розміщене на правому березі річки Південний Буг на великому Берізянському горбі. З трьох боків трикутником омивалося водою : з північно-східного річкою П. Буг, з північно – західного річкою Дохна. На цьому місці воно було засновано тому, що вода була хорошим захисником від нападу кримських татар .
Десь в середині 16 століття селяни – кріпаки були насильно переселені польсько – литовською шляхтою в низину, де земля була непридатною для обробітку, щоб вивільнити орні землі. Люди оселилися на великому лугу. Звідси і назва – Лугова.
Визвольна війна 1648 – 1654 років , українського народу проти польських загарбників і воз*єднання України з Росією були видатними подіями в історії України. В селі ходить легенда про славетних козаків , які розбили польське військо на лугу під селом Луговою, про гостру караючу шаблю Вінницького полковника Івана Богуна і Данила Нечая.
Після знищення кріпосного права в 1861 році краща земля луговацьких полів залишилася в руках поміщика, а селяни отримали по півдесятини біля скали на горбах та у видолинках і ярах. А яке було знаряддя праці? На 100 десятин орної землі припадало 57 кіс і серпів, 4 сохи, 2 пари бичків і тов заможної куркульської верхівки. А у пана Лівіцького було 30 пар коней , 60 корів, 20 пар волів. Селяни бідували ,одягалися в лахміття, голодували, помирали від епідемій. Все це зумовило дальше загострення класової боротьби на селі. Відгомін революції 1905-1907рр дійшов і в Лугову. Селяни з косами ,вилами ходили на Устянський цукрозавод, щоб нищити панську економію, пану Лівіцькому. Панські осавули били селян часто.
Революція 1917 року вимела геть цю нечисть і люди села Лугової стали будувати нове, культурне і заможне життя
Жителів села не обійшли стороною історичні події 1905 – 1907, 1917 років, громадянської війни, колективізації, голодоморів 1932-1933,1947 років.
29 липня 1941 року село було окуповане німецько-румунськими військами. Під час окупацїї в селі було створено підпільну партизанську групу . Населення не корилось окупантам. 112 чоловік з села полягло в роки Другої світової війни(1941- 1945рр) в боротьбі проти фашистських загарбників. Після завершення війни почалося відродження господарства села. Відновилась робота колгоспу «Ворошилова», який у 1959 році було приєднано до колгоспу «Шлях Ілліча». 70-80рр ХХ століття в селі були сприятливими для розвитку сільського господарства, освіти і культури. В 1970 році було збудовано сільський клуб. В бібліотеку надходила художня і науково-популярна література, яка забезпечувала запит різних груп читачів.
З 1960-х років по 1997 рік колгосп очолював Палій Василь Васильович В ці роки в селі було побудовано новий клуб, в якому розміщена бібліотека, школа, дитячий садок, дороги.
1 грудня 1991 року жителі села Лугова , як і вся Україна на всеукраїнському референдумі , проявили своє прагнення до створення незалежної держави.
З 1990-х років колгосп «Шлях Ілліча» було реформовано в ТОВ «Устя». В 1997 році очолив місцеве господарство Марущак Павло Григорович. Проведено реформування земельних відносин, громадянам видано акти на земельні паї. В умовах ринкових відносин місцевим господарством здійснюється допомога та підтримка соціальних закладів села, вкладаються значні кошти як в модернізацію так і в розвиток інфраструктури села.
На території села з*являються нові форми господарювання. За господарювання П.Г. Марущака ТОВ «Устя» стає елітним господарством. Вирощує пшеницю, соняшник, ріпак, сою, розвивається та оновлюється машино – тракторний парк.
Село Лугова належить до Устянського старостинського округу. Староста Фіщук Володимир Васильович.
Окрасою села Лугова є «Луговацька січ» – мальовничий куточок для відпочинку та проведення масових заходів села, музей під відкритим небом вражає своєю красою та неповторністю. Побудований Павлом Григоровичем в рамках проекту: «Моє село – моя родина». В музеї під відкритим небом «Луговацька січ» можна готувати традиційну страву села «засипану капусту» в справжній українській печі. На даний час тут працює волонтерський центр, де готують допомогу для наших захисників , випікається різна випічка, соління, консерви, сушаться фрукти з власного саду і багато іншого. П.Г. Марущак постійно їздить в гарячі точки з допомогою та гостинцями нашим захисникам.
На жаль наше маленьке село не обійшов біль втрати, захищаючи країну загинув наш односельчанин Корній Віктор Миколайович 1985 року народження. Загинув 11 травня 2023 року в районі населеного пункту Часів Яр, що під Бахмутом.
А ще окрасою села є церква, яку також за підтримки жителів села, збудував Марущак П.Г. Церкву було відкрито в 2017 році, 2 серпня. Релігійну громаду великомученика Димитрія Солунського очолює Сташко Сергій Іванович.
Загальна площа села 211 га, біля села є ще два ліси хвойний і листяний які розмістились на 460-ти га. Проживало в селі на 1. 01. 25р 394 чоловіки. У селі 9 вулиць на яких розмістилося 148 господарств. А ще в селі працює ФАП , Луговацька філія Бершадського ЦКД, Луговацька філія Бершадської публічної бібліотеки.
Підготувала : Людмила ГРИЦЕНКО – бібліотекар Луговацької філії Бершадської публічної бібліотеки, квітень,2025
