Село Голдашівка розкинулось в долині невеличкої річки Яланець, яка ніби поділяє село на дві частини. Навколо села пагорби, вкриті красивими лісами, які в роки Другої Світової війни, були притулком для партизанів.
Село має давню історію та багато цікавих природних місць, куди сельчани полюбляють приходити, щоб відпочити, поспілкуватися з природою, напитися цілющої води.
Перлиною села Голдашівка є кринички. За словами жителів села криничкам понад 150 років. Жителька села Батюк Марія Іванівна (1941 р.н.)
Згадує: “Мій дідусь розповідав, що ті кринички існували ще до нього. На їхньому місці була колись церква, але з часом та цеква “пішла під землю” і на тому місці почали бити із землі джерела.Тому люди на тому місці вирішили викопати кринички. Жителі села вважають воду лікувальною, хоча і наукових підтверджень цьому звісно немає, але люди вірять і цінують джерела.
Село Голдашівка виникло у 18 столітті. Існує кілька версій походження назви села: місцеві краєзнавці наполягають на походженні назви села від прізвища легендарного запорізького козака Голдаша – одного із керівників
Гайдамацького руху на Правобережжі в 60-х роках 18 ст. Він входив до загону Гната Голого, що діяв на території Чорного лісу, громив польські маєтки в навколишніх місцинах. Після поразки гайдамацького руху в 1768 році він разом з десятком інших козаків осів на півдорозі між Бершаддю і Балтою. Першими людьми, якими заселялося село були ті, яких виселяли з інших сіл.
Село розмістилося в долині річки Яланець, що є притокою річки Савранки, на протилежному березі якої лежало село Любашівка, що у 18 столітті було самостійним, а в 1801 році було приписане до села Романівки. В 1852 році за проханням селян, село Любашівка було приєднане до Голдашівки. На відстані від району: м. Ольгополя-17 км. та відстані від залізної дороги м.Бершадь- 20 км. Кліматичні умови хороші , землі більшість чорнозем, а на горбах – глинисті і пісчані. Населення складало виключно православні, яких в Голдашівці було 1273, в Любашівці – 524. Всі селяни займались землеробством.
В 1712 році в с. Голдашівка була побудована трикупольна церква, покрита голтою. Ця церква була розібрана в 1893 році, дерево використане для будівництва жител. З 1889 по 1891 рік було побудовано дерев’яну церкву на честь Іоанна Предтечі на кошти прихожан. В селі Любашівці в 1702 році також була збудована дерев’яна церква, яку було розібрано в 1802 році.
З 1878 року в Голдашівці була школа грамоти, в 1886 році побудували школу, з 1892 року була церковно – приходська школа. Голдашівка належала панам Любомирським, потом Сабатинам, а від них досталась Опочинським, потім вони продали землю Олійнику, Перляну та Немировському. Село Любашівка належало панам Юревичам, а потім Городенським. Після скасування кріпосного права в 1861 році селяни за викуп одержали невеликі наділи землі подалі від села на бідніших грунтах. Жили селяни впроголодь і в результаті своїх бідувань громили польські помістя в Голдашівці та в навколишніх селах.
В Голдашівці очолював революцію Пантелеймон Ковальчук, Трохим Войтенко, Терень Войтенко, Ілько Оніщук.
Після поразки революції, куркулі жорстоко розправилися з селянами.
Колективізацію в селі розпочато в 1924 році. У 1930 році утворилися колгоспи: Червона Зірка і ім. Петровського. З’явилися на полях перші трактори, надіслані Лісничанською МТС.
В 1933 році від Різдва Христового в Україні був великий голод. Не було тоді війни, почалася колективізація, забрали все в колгосп і коні і причандалля, інвентар і корови. Хліб уродив, але ввесь його вивезли на контрактацію і все було мало. За спогадами селян, в селі Голдашівка віл голоду загинуло близько 1300 людей.
У 1934 у Голдашівці відкрили неповну середню школу, де було 250 учнів, 12 класів, 14 учителів.
Під час Другої Світової війни 286 голдашівчан боронили Вітчизну від ворогів, 176 із них загинули. На честь полеглих у центрі села встановлено пам”ятник.
Уродженець села Голдащівка Шморгун Митрофан Полікарпович (1916-2005) учасник Другої світової війни, був нагороджений багатьма бойовими медалями, удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
У 1965 році при матеріальній підтримці колгоспу “Червона Зірка” було добудовано приміщення школи. Термін навчання збільшився до 8 років
Школа є окрасою нашого села і до цього часу.
До 2020 року функціонувала Голдашівська сільська рада Бершадського району. Після адміністративно – територіальної реформи 2020 року село увійщло до складу Бершадської міської громади Гайсинського району.
На квітень 2025 року в селі проживають 472 людини.
У селі функціонують : старостат- староста Світлана Драган, Голлашівський ЗЗСО І-ІІ ступенів, дитячий садок “Малятко”, Голдашівська філія Бершадської публічної бібліотеки, Голдашівська філія Бершадського ЦКД,
КП ”Молочай”, місцева пожежна команда, пересувне почтове відділення.
Зараз наша країна переживає жахи повномасштабної війни. Війна вплинула на життя і нашої громади. З нашого села мобілізовано 25 людей. Чорним крилом торкнулося горе і наших односельців. У липні 2024 року громада Голдашівки прощалася зі своїми Героями- Войтенко Олексій Володимирович, Заморський Володимир Володимирович
Які віддали своє життя за Україну. Їхній подвиг – це наш біль, наща гордість і наша відповідальність. Вічна пам”ять і шана нашим Героям.
Голдашівка – це маленька, але міцна частинка великої України, яка тримається на людях. На тих хто любить свою землю, свою громаду, свою Батьківщину.
Підготувала: бібліотекар Голдашівської філії Бершадської публічної бібліотеки Людмила ЗАМОРСЬКА, квітень 2025 року