Село Джулинка до складу Джулинської сільської ради входить село
Берізки – Бершадські
Джулинка – село, центр сільської ради.
Розташоване за 25 км від районного цент¬ру м. Бершадь. В межах села – залізнична станція Джулинка. Площа населеного пункту -7908 га.
Населення – 3850 особи.
Кількість дворів – 1967
День села -19.08.
Геральдика с. Джулинка затверджена рішенням сесії Джудинської сільської ради . .
Село розташоване на лівому березі р. Південний Буг. через село протікають дві її безіменні притоки.
Назва села, очевидно, походить від та¬тарського слова “джуя”, що значить “сміли¬вий”.
Напередодні реформи 1861 р. у Джулинці налічувалося 323 двори, 922 ревізькі душі.
Реформа 1861 р. не виправдала сподівань селян. Тяжка підневільна праця, великі ви¬купні платежі (щорічно слід було сплачувати близько 5 тис. крб) вели до посилення опору селян. Тому, коли в квітні 1861 р. в Оль¬гопільському повіті почався виступ незадоволених реформою, джулинці підтримали їх. Боячись зростання селянських заворушень, подільський губернатор послав солдатів Мінського, Брянського та Єлисаветградського полків для придушення непокірних.
У 1863 р. у Джулинці відкрили першу па¬рафіяльну школу, для якої у 1869 р. звели ок¬ремий будинок. На початку 1870-х років школу відвідувало близько 70 хлопчиків та 10 дівчаток щорічно. Згодом у 1892 р. в Джу¬линці почала працювати окрема церковнопа¬рафіяльна школа для дівчаток, а в 1899 р. – церковна школа грамоти.
В пореформений час прискорився еко¬номічний розвиток села. Починаючи з 1873 р. в Джулинці кожні два тижні відбувалися ярмарки.
Наприкінці XIX ст. у навколишніх селах – Усті й Красносілці – будувалися цукрові за¬води, що зумовило деякі зміни в заняттях на¬селення Джулинки. Селяни почали висівати цукрові буряки для цих підприємств. В Джу¬линці з’являлися підрядчики, які наймали се¬лян на сусідні цукроварні.
На кінець XIX ст. припадає завершення будівництва залізниці Вінниця – Гайворон, шо проходила біля села. Це також значною мірою вплинуло на заняття населення.
До початку XX ст. Джулинка – велике село з 798 дворами і населенням 3307 осіб. Найбільшими земельними власниками у Джулинці були поміщики та товариство Соболівського цукрового заводу. В селі було більше десятка так званих куркульських гос¬подарств, зміцненню яких сприяло відкрите 1913 р. кредитне товариство.
Життя селян було важким. Основна їх ма¬са була позбавлена землі і бідувала. Коли до села дійшла звістка про революційні події 1905 p., селяни активно виступили проти поміщиків. Під керівництвом Ф. Моруса, А. Білого, С. Печеного вони розгорнули бороть¬бу за скорочення робочого дня і підвищення оплати праці.
Перед Першою світовою війною з трьох джулинських шкіл залишилась одна, в якій працювало 3 вчителі і навчалися 172 учні.
До XX ст. медичних закладів в Джулинці не було. Лише напередодні Першої світової війни земство збудувало в селі невелику лікарню, де працювали лікар, фельдшер і медсестра.
Звістку про Жовтневу революцію селян¬ство сприйняло з радістю. На початку 1918 р. колишній матрос М. Кравченко з місцевими бідняками Костянтином та Лаврентієм Кобійчуками здійснили розподіл поміщиць¬кої землі, худоби та реманенту серед селян,- але в березні 1918 р. Джулинку захопили німецькі війська. Окупанти повернули поміщикові землю, худобу, реманент, грабу¬вали селян, забирали хліб.
Протягом 1919-1920 pp. село неодноразово потрапляло до рук петлюрівців, денікінців та білополяків. Крім того, в цих місцях діяли воєнізовані загони різних отаманів, які гра¬бували селян, палили хати й господарські будівлі.
Влітку 1920 р. в Джулинці остаточно вста¬новлено радянську владу. Створено волревком, який очолив Іван Плосков. Джулинський волревком та його земельний відділ роз¬поділили між селянами 776 десятин землі.У 1921 р. голова ревкому І. Плосков і член ревкому Ф. Уваров вступили до партії біль¬шовиків. Це були перші більшовики в Джу¬линці. Тоді ж у селі засновано комсомольсь¬ку організацію, яка 1923 р. об’єднувала 6 членів. У цей час створено комнезам, на чолі якого став Ю. Рублєвський. Комнезам роз-поділив між малоземельними селянами 683 десятини землі, яку вилучили в 159 “кур¬кульських” та багатоземельних господарствах.
Перше колективне господарство організу¬вали в Джулинці в 1923 р. Це був ТСОЗ “Крок до соціалізму”, який об’єднував 7 сімей. Товариство мало 6 коней, 2 плуги, 3 вози, 6 борін
У 1924 р, село стає районним центром Тульчинського округу. На цей час тут було 1100 дворів і 4057 мешканців.
Значно зріс культурний рівень Джулинки. В селі працю¬вали школа, лікнеп і бібліотека. Відкрився районний сільгоспбудинок. Селян обслугову¬вала лікарня й амбулаторія. Після смерті В.І. Леніна Джулинській лікарні було присвоєно його ім’я.
У жовтні 1925 р. в Джулинці відбулося свя¬то врожаю, відкрилася перша сільськогоспо¬дарська виставка, на якій було представлено 90 кращих селянських господарств.
У 1927 р. в селі налічувалося 1176 дворів, проживало 4413 осіб. Господарство велося в основному одноосібно, а єдиний ТСОЗ “Крок до соціалізму” об’єднував тільки части¬ну незаможників.
Протягом 1929 р. в Джулинці утворилося ще три ТСОЗи – “Незаможник”, ім. Леніна, “Червона зірка”, які об’єднували 105 бідняць¬ких господарств і обробляли 447,8 га землі. Врожайність на усуспільнених ланах була значно вищою, ніж на одноосібних. Весною 1930 р. утворився ТСОЗ “13-річчя Жовтня”.
Процес колективізації у Джулинці відбу¬вався в складних умовах. Заможні селяни всіляко перешкоджали цій справі. У 1930 р. деякі хлібороби почали розбирати худобу, ре¬манент і виходити з колективного господар¬ства.
У 1931 р. в Джулинці відкрито семирічну школу, а через 4 роки у новому будинку – се¬редню. В селі побудовано лікарню, зведено великий районний Будинок культури. Вів пе¬редачі радіовузол, працювала стаціонарна кіноустановка, тисячі книжок налічувалося в сільській бібліотеці
На кінець травня 1933 р. в Джулинці утво¬рилося три колгоспи: ім. Ворошилова, “Біль¬шовик”, “13-річчя Жовтня”. Вони об’єднува¬ли 81% господарств і близько 90% усіх орних земель села. В колгоспах налічувалося 329 коней, чимало рогатої худоби.
У 1933 р. колгосп ім. Ворошилова був од¬ним з кращих у районі. Особливо відзначи¬лася бригада М. Трохименка, визнана пере¬можцем обласного змагання за кращу колго¬спну бригаду у весняній посівній того року.
Ударницею серед жінок-колгоспниць була П. Микитюк. На перший Всесоюзний з’їзд кол¬госпників Джулинці делегували передовика колгоспного виробництва, члена артілі ім. Ворошилова Ф. О. Печеного.
У серпні 1933 р. була утворена Джулинська МТС. Вона мала 24 трактори, які були роз¬поділені між 5 бригадами і обслуговували 17 колгоспів.
Голод 1932 -1933 років… необійшла ця трагедія і жителів Джулинки. Офіційна кількість жертв голодомору 1932 – 1933 р. у Джулинці – 710 чоловік, 111 постраждалих. Залишившись без хліба, селяни їли котів, собак, щурів, кору дерев, листя, ракушки. Мали випадки і канібалізму. Досить достовірним джерелом є спогади учасників тих жахливих подій.
У 1933 році в Бугу було дуже багато ракушок, і багато людей вижили,їли їх. Помню, як ми збирали насіння з мушійки,пирійки,щиру і їли. Не можу забути, як було поїси цього насіння, то дуже болів живіт.
Перед початком Великої Вітчиз¬няної війни всі джулинські колгоспи були економічно і організаційно міцними. Зростав і тракторний парк Джулинської МТС, яка 1940 р. мала 81 трактор, 12 комбайнів та іншу техніку. На околиці села розташовувалась МТС з майстернями й гаражами.
28 липня 1941 р. Джулинку було окупова¬но. Сосновий бір став місцем, де фашисти та поліцаї знищували людей. У Джулинці було розстріляно 156 осіб. За роки окупації на примусові роботи до Німеччини звідси ви¬везли 236 осіб.
В Джулинському районі виникла одна з перших підпільних організацій іш Віннич¬чині. Вже у грудні 1941 р. розгорнула діяльність підпільна організація, на чолі якої стояли залишені Джулинським РК КП(б)У М.С. Корнійчук (Саша Жалов) та Ф.С. Волощук.
Влітку 1942 р. під керівництвом М.С. Корнійчука був організований партизансь¬кий загін. А восени створено скеровував всю діяльність підпілля району й Джулинки. На початку 1943 р. гестапо натрапило на слід джулинського підпілля. Був заарештований і розстріляний Ф.С. Волощук.
У 1942-1943 pp. Джулинці допомагали пар¬тизанському загону С.О. Печеного та іншим, які проходили через район. У серпні 1942 р. група підпільників підірвала в районі Джу¬линки два залізничні ешелони з пальним і з зерном, награбованим окупантами у насе¬лення.
2 березня 1944 р. частини 2-го Українсь¬кого фронту вступили на околицю села, а вже 12 березня Джулинку було звільнено.
Одразу ж після визволення почалося відродження зруйнованого фашистами гос¬подарства. Правління колгоспу ім. Вороши¬лова вжило заходів щодо підготовки весняної сівби, здачі зерна у фонд Червоної армії. За березень-листопад 1944 р. від трудівників Джулинки пораненим у госпіталь було надіслано 4565 посилок.
У 1947 р. на фермах артілі ім. Ворошилова вже було 130 корів, 160 свиней, 230 овець. Колгосп “13-річчя Жовтня” одержав цукро¬вих буряків по 250 ц/га. Ланка М.А. Стрель- бицької отримала 614 ц/га цукрових буряків.
Налагоджувала роботу МТС. З інших рес¬публік СРСР сюди надходила сільськогоспо¬дарська техніка.
Відновили свою діяльність всі заклади культури і охорони здоров’я. 1 вересня 1944 р. відкрито середню школу, за парти сіло 430 учнів, їх навчало 20 учителів. У 1946 р. насе¬лення Джулинки методом народної будови відремонтувало Будинок культури. При ньо¬му працювали гуртки художньої самодіяль¬ності, бібліотека, демонструвалися кінофіль¬ми.
У 1950 р. всі три колгоспи села об’єднадися в один – “13-річчя Жовтня. Голова колгоспу Остродуб А.А.Врожаї зрос¬ли (зібрано пшениці – 25,5 ц/га, цукрових бу¬ряків – 250,6 ц/га), грошові прибутки колгос¬пу досягай 2696 тис. крб. Колгоспне стадо збільшилося до 770 голів великої рогатої ху¬доби.
У 1957 році в селі побудовано цегельний завод, черепичний та столярний цехи.
У 1958 р. Джулинську МТС було реор¬ганізовано в РТС.
Колгосп “13-річчя Жовтня” придбав 18 іракторів і багато іншої техніки. До артілі пе¬рейшло 105 механізаторів, які раніше працю- в&чн в МТС. Господарство міцніло, зростали його прибутки, того року вони становили 7 млн. крб.
У 1959 р. Джулинський район ліквідували, і Джулинка ввійшла до складу Бершадського району Вінницької області. Цього ж року артіль “13-річчя Жовтня” об’єднано з сусіднім господарством села Берізок-Бершадських у колгосп ім. Котовського. Загальна площа зе¬мельних угідь утвореного господарства досяг¬ла 7055 га. Голова колгоспу Шрамко К.К.
На базі вечірньої школи в 1963 р. заснова¬но учбовий комбінат. Тут готували тракто¬ристів, садівників, майстрів кравецької спра¬ви. При цьому закладі працювали групи підвищення кваліфікації ланкових, бу-ряківників, тваринників та ін.
У 1967 році колгосп ім.Котовського очолює Шеремета М.С.
За досягнуті успіхи колгосп і окремі колго¬спники неодноразово відзначалися урядови¬ми нагородами та грамотами і дипломами ВДНГ. Керівникові механізованої ланки Г.К. Пойдюку за високі врожаї кукурудзи 1966 р. присвоено звання Героя Соціалістичної Праці. Орденом Леніна було нагороджено- доярку М.А. Павляк, яка надоїла понад 4 тис. кг молока на кожну фуражну корову. Ордена Жовтневої Революції удостоєно голову кол¬госпу М.С. Шеремету та бригадира трактор¬ної бригади М.Я. Мазура.
Колгоспники в 1970 р. зібрали по 40,9 ц зерйових, по 371,0 д цукрових буряків по 190,2 ц картоплі, по 191,1 ц овочів на 1 га посіву. Тваринники одержали на 100 га сіль¬госпугідь 499 ц молока, 124 ц м’яса.
На кінець 1970 р. в колгоспі було 115 тракторів, 32 комбайни, 40 автомобілів та багато іншої техніки. Працювало 3 кузні, 4 майс¬терні, млин, олійня, 2 пилорами тощо. В різних галузях колгоспного виробництва в 1970 р. працювало понад 2 тис. осіб. В той час в селі також працював цегельний ; завод, черепичний та столярний цехи, масло завод. Розширено хлібоприймальний пункт з добре обладнаними зерносховищами та потоковою лінією кукурудзяного заводу, на якому і працювало понад 100 осіб. Джулинське відділення “Сільгосптехніки” обслуговувало 10 колгоспів району.
У 1970 р. за успіхи в розвитку економіки й культури села в змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна ювілейна медаль “За доблесну працю. На відзнаку 1 00-річчя з дня народження В. І. Леніна” була вручена ” 250 особам.
У тому ж році колгоспники отримали по 4,5 крб на людино-день. Для них зведено близько 800 НОВИХ будинків, село повністю електрифіковано й радіофіковано. У 1970 р. в Джулинці працювало 3 школи, де 72 вчителі, навчали 1235 дітей.
Що було побудовано в с.Джулинка за період з 1961- 1991 pp.
1961 – розпочато будівництво свинокомплексу. За шість років було побудовано 5 свинарників, водонапірну башню.
1965 – закінчено будівництво поточної лінії – кукурудзяний завод.
1966- закінчено будівництво кормоцеху, закінчено перебудову та реконструкцію типової майстерні Джулинському відділенні «Сільгосптехніки»; закінчено будівництво котельні мебельного та комісійного магазину.
1967- 10 лютого на зборах колгоспників було обрано головою колгоспу Шеремету Михайла Сидоровича.
Весною було посаджено 650 штук ялинок і 1000 штук горіхів. У квітні було заново відокремлено маслозавод у окреме підприємство У вересні було закінчено будівництво шосейної дороги 2,5 км В жовтні центрі села збудовано пам’ятник Г.І.Котовському. В кінці жовтня збудовано вуличне освітлення. 4 листопада була введене в експлуатацію двохповерхове відділення поліклініки, де було розміщено 14 кабінетів, з пропускною спроможністю 160 пац./д.. Гол.лікар М.М.Рейфман з весни почато будівництво Будинку культурина 600 місць де був раніше стадіон .
1970 – закінчено і введено в експлуатацію столову на 80 місць,закінчено будівництво шосейної дороги.
1970 – в другій половині року розпочато будівництво аптеки,завідувач аптекою І.П.Бородачик;
розпочато будівництво терапевтичного відділення на території Джулинської дільничної лікарні.
1971 – закінчено і введено в експлуатацію комбікормовий завод,баню на 20 місць, розпочато будівництво автостанції вцентрі села.
25грудня 1972 року закінчеіно будівництво двохповерхової споруди Будинку культури,директор Костирко В.І., на другому поверсі якого розміщена сільська бібліотека,фонд якої налічував 32 тисячі примірників, завбібліотекою Трохименко Н.Б. В будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності, сільський хор, хор вчителів, медиків, танцювальні гуртки, духовий оркестр – керівник Малаховецький В.Л., працює народознавчий клуб «Берегиня”
1973 – у другій половині року розпочалось будівництво трьохповерхової будівлі середньої щколи. В серпні двохповерхового приміщення сільської ради.
Закінчено монтажі встановлено апаратуру АТС на 300 номерів в приміщенні бувшого птахокомбінату.
1974 – введено в експлуатацію приміщення контори.
У вересні відкрито музичну школу ,в якій навчається 50 дітей Директор Г.М.Шпаркий.
1975 – 1 вересня закінчено будівництво середньої школи на 760 учнівських місць. Директор Ткачук П.О.
5 травня закінчено будівництво і відкрито Меморіальний комплекс загиблим воїнам. В період Великої Вітчизняної війни 7 травня здано в експлуатацію 2-х поверхове приміщення сільської ради, на першому поверсі якого розміщено пошта,телеграф,ощадкаса.
В травні розібрано стару вузьку колію залізничної дороги і почалась підготовка до будівництва широкої колії.
1976 – у грудні закінчено будівництво широкої колії залізничної дороги.
1977 – продовжувалось будівництво 8-ми квартирного будинку,асфальтної дороги.
1978 -колгосп ім. Котовського розпочав будівництво дитячого садка на 280дит.місць.
Відкрито склад по продажу вугілля.
1979 – продовжується будівництво дитячого комплексу та асфальтної дороги сполученням Джулинка -Бершадь.
1984 – введено в експлуатацію дитячий садок « Веселка»,зав. Буркан В.М.
В 1984 році на території Джулинської сільської ради було розташовано :відділення
« Сільгосптехніки» , яке складається з 3 основних підрозділів: ремонтної майстерні, автотранспорту, відділ механізації тваринних ферм. Керуючий Байдалюк А.І. (1975 – 1985 р.р.) Міжколгоспний комбікормовий завод,перевалочний пункт заготконтори,інкубаторна станція,хлібоприймальний пункт,масло цех молочноконсервного комбінату, сільське споживче товариство, дільнична лікарня,відділення зв’язку , чотири школи,в т.ч. одна середня. В колгоспі ім. Котовського 6423 га с/г угідь, в т.ч. рільної землі 6116 га. В структурі посівних площ зернові культури займають 53 ,технічних 21%,кормові – 25,3%, під садами зайнято 124 га, а під городиною 65 га. Щорічно колгосп ім.Котовського утримував в середньому 3146 голів ВРХа, вт.ч.1026 корів. Свиней на комплексі – 12600 голів. Крім того було 800 овець, 2200 голів птиці.
1990 – 1997 роки господарство очолюють Овсяденко В.Х., Койбійчук В.Я. Асфальтом покрито центральну та більшу половину села. 1991 р.Відкрився електроцех – майстер Мазур І.М. З 1996 року відбулося розпаювання земель.Наділені земельні паї в розмірі 2,5 га. Основна частина паїв працюючих та пенсіонерів перейшла в оренду товариства.
Колгосп ім.Котовського, яким в різні роки керували досвідчені голови – Остродуб А.А. (1950-1954 рр.), Бойко В.Є.(з1 вересня 1954 – 1961 р.р), Шрамко К.К.(3лютого 1961 – по лютий 1967р.р.), Шеремета М.С.(1967 – 1990 р.р.). Після 1990 –го Овсяденко В.Х., Койбійчук В.Я., змінив назву на КСП «Джулинка».В березні 2000 р.було створено ТОВ «Агрофірма Джулинка».
Джулинська сільська рада, утворена 29 травня 1957 року, а вцьому році святкує своє 55 –ти річчя (2012 р). До її складу входять населені пункти Джулинка і Берізки Бершадські. Територія займає 7908 га, у т.ч. 7187 с/г угідь, 6572 га ріллі, 18 га лісу, на 103 га протікає річка пвденний Буг.
Частину свого серця віддали громаді сільські голови, які очолювали її в різні роки:
Койбійчук Катерина Лаврентіївна, Плахотнюк Федір Мойсейович., Кучерявий Григорій Демидович, Добриня настасія Федорівна, Павлишин Іван Онисимович., Кривенький Яків Трифонович (1963 – 1975), Зеленюк Тамара Володимирівна (1976 – 1980 рр.), Попук Марія Теофанівна (1980 – 1991 рр.), Семенда Григорій Филимонович. (1991 – 1992рр.), Манченко Михайло Юхимович (1992 – 1998 рр.), Павляк Григорій Васильович (1998 – 2002 рр.).
З 2002 року три скликання поспіль обраний сільським головою Джулинки Петро Васильович Швець Після отримання Україною незалежності на території села зявилися нові форми господарювання. На базі ТОВ «Джулинка», діє ТОВ «Агрофірма «Джулинка»- одне з найпотужніших господарств Вінниччини, де міцна економіка і добре розвивається її рослинницька і тваринницька галузі. Навіть у 2007 році під час засухи одержали 500 тис. грн. чистого прибутку.
Підприємство має власну переробну базу: працюють крупорушка,олійня,два млини,цех з виробництва макаронів, діє власний асфальтний завод. Агрофірма зуміла зберегти маточне поголів’я.Виробництво розвивається в дружбі з наукою. Джулинчани налагодили міцні звязки з ученими Вінницького інституту кормів, Уманського інституту кабачкових і коренеплодів. А співпраця із Черкаським ТОВ “Зоря – Маїс насіння” принесла феноменальні результати. Навіть в засушливий 2007 рік на демонстраційних посівах вирощено високі врожаї. Сорти соняшнику Хорс, сер Жан видали з кожного гектара відповідно по 35 і 33, 6ц. Качаниста зародила на славу: сорт ЄС Тріо – 97,8, Сплендіс – 90,5, ЄС Потер – 80,7 ц. Стабільна робота агрофірми чимало сприяє розвитку соціальної сфери Джулинки. Зокрема, господарство опікується дитячим садком, школою, дільничною лікарнею (сюди, наприклад надійшла сучасна апаратура для лабораторних досліджень). Джулинчанам вдячні за зміцнення матеріальної бази і спортсмени Вінницького ТОВ “Динамо”, футболісти райцентру.
Джулинка здавна славиться роботящими людьми імена яких неодноразово занесені на районну та сільську дошку пошани. Це завідувач майстерні М.Ф.Івасик, бригадир виробничої дільниці №1 В.І.Івасик, головний зоотехнік М.Ф.Чехівський, комбайнери: І.О.Печений, М.І. Попук, механізатори І.А.Луговацький, доярка Н.В.Сабітова, телятниця О.А.Рульова, ланкова Г.Д.Охріменко
У 2008 році товариство представлене науково – експертною радою іміджевої програми “Лідери ХХІ століття” до міжнародної нагороди “Лаври слави” за професійні досягнення у сучасному світі та внесок в інтелектуальний розвиток суспільства. Агрофірму “Джулинка” очолює її генеральний директор, заслужений працівник сільського господарства України М.Ф.Хливнюк, лауреат Міжнародного форуму економічного співробітництва “Партнерство в імя злагоди і розвитку”,Всеукраїнської премії “Народна шана”, акції “Лідер товарів і послуг України 2007”.
Працюють також промислові та обслуговуючі підприємства (найбільші – “Агро – Клондайк”, «Джулинський елеватор»(на базі колишнього комбікормового заводу), «Джулинське КХП», «ТалантІнвест»(на базі колишнього «Агромаш»),ТОВ «Джулинська інкубаторна-птахівнича станція»,діє залізнична станція об’єднання «Гайворон»,топливний склад. Девять фермерських господарств найбільші з яких “Троянда” – фермер Вишневький О.Ф., “Ромашка” – Хоцько С.В., “Горизонт” – Терещук Н.Є., і ін., 430 одноосібників. Діють підприємства, які надають послуги: дві олійні, дві пилорами, СТО, стоматологічний кабінет, різка скла, юридичні та компютерні послуги, працює побутовий комбінат в якому надаються послуги по ремонту аудіо та відео техніки, ремонт взуття, перукарня; працює кредитна спілка “Вінничанка”, 57 торгових точок ., відділення зв’язку .відділення Ощадбанку, Приват банку, працюють 2 аптеки і 1 ветеринарна аптека.
Гарна історія і в Джулинської амбулаторії сімейного типу, яка знаходиться на території сільської ради. .Будівництво лікарні розпочала у 1896 графиня Уварова ,яка відкрилася як земська лікарня в 1905році і сьогодні живуть в памяті людей високий професіоналізм, працелюбність, відданість справі фельдшера С.Л.Солярчука (1879 – 1953 р).З 1937 року як Джулинська районна лікарня,яку очолював до пенсійного віку : І.П.Поліщук-фронтовий хірург. У 1953 році головним лікарем Джулинської районної,(а згодом дільничної) лікарні призначений %
М.М.Рейфман .3 1986 по 2001 pp. головним лікарем Джулинської дільничної лікарні була Соцька Л.М..З 2001 по нині лікарню очолює лікар вищої категорії Зайва Г.Ф. Заклад згідно Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві»,перейменовано в амбулаторію сімейного типу . Медичний персонал амбулаторії обслуговує близько 6000 осіб, діє денний стаціонар на 17 ліжок, працює ренген-.стоматологічний,фізіотерапевтичний кабінети,клінічна лабораторія.
В селі діє ЗОШІ І – III ст., яку очолювали гідні педагогічній справі керівники – П.П.Паламарчук ( 1931), Д.К. Соловієвський (1947), С.І. Бричко (1948-1952), А.С. Вронський ( 1952 -1970),П.О.Ткачук (1970-1977,1984-2000),Б.А.Ольшевський(1977-1984). З 2000р. і по сьогодні очолює Михайло.Петрович Шевчук – відмінник освіти України. Із 40 педагогів -3 -є методисти,5-ро старших вчителів, 13-ть з вищою та 17 з І категорією. У 20 класах – 363 учнів. На базі школи проводяться наради,семінари освітян Бершадщини. передовий досвід педагогів популяризують газети,телебачення,радіо. У школі встановлено локальну комп’ютерну мережу та відкрито новий комп’ютерний клас, а на базі шкільної бібліотеки працює молодіжний інтернет центр,для поглиблення вивчення предмегів. Розширення зв’язків клубу європейської інтеграції « Разом», який об’єднав дітей та дорослих, учасників міжнародного освітнього проекту «Разом – українсько – польська співпраця заради майбутнього». Нині в Джулинській школі діє більше 30 різнопланових навчально – виховних проектів, кожний з яких формує в молоді громадянську співучасть.
Джулинська допоміжна школа – інтернат, яку засновано 7 жовтня 1959 року, згідно рішення Вінницького облвиконкому №6 22. Тут навчається понад 100 дітей віком від 6 до 17 років. Директор школи – інтернату В.Г.Марущак відмінник освіти України уже 12 років очолює цей заклад. Серед 19 подібних шкіл – інтернатів на Вінниччині Джулинська постійно займає передові місця за усіма показниками. У школі проводяться тематичні та розважальні програми, працює клаб вихідного дня, гуртки «Умілі руки», «Веселі голоси», «Фантазія», «Природолюби», танцювальні. Діти вивчають традиції та звичаї українського народу (проводяться різні свята, виставки, вікторини).Традиційно проводяться спортивні спартакіади. Діти забезпечені одягом, взуттям, пятиразовим харчуванням. Школа має необхідну кількість будівель для організації навчально виховного процесу, проживання вихованців а сасе: навчальні і спальні корпуси, спортивний майданчик, майстерні, бібліотека, харчоблок, лазню, складські приміщення.
Відділення з веслування на байдарках і каное – філіал Вінницької обласної спеціалізованої ДЮШ олімпійського резерву ім.Юлії Рябчинської у Джулинці відкрито 1 листопада 1997 року, (тренер – викладач вищої категорії, майстер спорту Л.А.Пугач). Основна команда – учні Джулинської ЗОШ І – ІІІ ступеня. Наталії Бурнос – присвоєно звання майстра спорту. Вона багаторазова чемпіонка України, член збірної команди країни. Наша землячка зайняла шосте місце (байдарка одиначка) на кубку світу в Німеччині, у 2007 р.Ганна ланова – майстер спорту, чемпіонка України, була членом збірної команди України. Наталя Нитяжук – презерка чемпіонату України, чемпіонка Вінницької області. Юлія Усатюк – призерка міжнародних змагань «пам’ять». Віта Бурнос – чемпіонка Вінницької області, призерка першості України. Світлана Лакеєва – чемпіонка області, призерка чемпіонату України, член збірної команди Вінниччини. Іванна Ніжинська – чемпіонка України та області, член збірної команди області. Мирослава Трохименко – чемпіонка області та призерка зональних змагань першості України.
ДНЗ «Веселка», де на високому рівні працюють 6 вікових груп, та колектив до складу якого входить 36 чоловік, який очолювали в різні роки досвідчені адміністратори,це педагоги-В.М.Буркан,М.Т.Попук, а з 1994 року по сьогодні «Веселку» очолює педагог з багаторічним стажем завідуюча Н.М.Кучерява. Для повноцінного розвитку кожної дитини та зміцнення її здоров’я успішно функціонують стадіон, спортивний і музичний зали. В садочку створена кімната краєзнавства, театру та екології. Предметно – ігрове середовище максимально наближено до сімейного.
Музична школа, відкрита 1974 році, 35 років директором якої був досвідчений спеціаліст Шпаркий Г.М. В школі навчається 36 дітей. Сьогодні директор школи Тур О.Г. У школі діють такі класи: скрипічний, фортепіанний, баянний. Сотні вихованці музичної школи, закінчивши мистецькі заклади з успіхом працюють за спеціальністю у різних областях України
Сільський будинок культури, який 22 роки очолює О.О.Мазур. Саме тут проходять усі масові заходи. Спільно діють працівники будинку культури, бібліотеки, музичної школи, освітяни, а звідси – віддача. Будинок культури працює з сільською радою, агрофірмою, дитсадком, церквою. Організовано хореографічну студію, де займаються три групи дітей: молодша, середня, старша – керівник Горбатюк Л.О. Створено ансамбль української пісні «Надбужанка» – керівник Мазур О.О.
В селі працює сільська бібліотека, яка за 85 років перетворилася з простої книгозбірні на справжній, сучасний інформаційний центр. Історія її розпочалася ще в 1924 році. Найдавнішою спорудою села є Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Кошти на будівництво якої прихожани збирали на початку XX століття. До нас не дійшли звістки про те, коли саме в с. Джулинці була збудована та стара церква, яка згоріла в 1790 році. Довго село обходилося без церкви, але в 1798 році граф Потоцький, йдучи назустріч селян,подарував Джулинці стару три купольну церкву в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці,що стояла до того в Т Перевезена вона була стараннями джулинчанина Андрія Козоріза і під його наглядом збудована,розширена,оздоблена одноярусним іконостасом.
Церкві з його причтом належало 164 десятини землі, з них 3 десятини садибної,73 орної,87 десятин сіножаті.
В 1891 році була відкрита школа грамоти в с. Теофилівці,приписаній тоді до Джулинського приходу,
В 1892 році в Джулинці було відкрито і жіночу церковно – приходську школу, в якій навчалися не лише діти, але й дорослі дівчата 16-20 літ. В 1898році в селі додатково була відкрита школа грамоти. Перед 1-ю світовою школи були закриті,залишилася одна, в якій троє вчителів навчали 172 учні.
На початку XX століття прихожани стали збирати кошти на будівництво в селі нового храму. Будуючи цей витвір архітектурного мистецтва, майстри додавали для міцності яйця в вапняний розчин. Відтак цегляні мури були настільки міцними що коли їх спробували розібрати то це майже не вдалося – цегла не відокремлювалася одна від одної. Новий білокам’яний храм на – три притвори, справжній собор був споруджений перед початком 1 -ї світової війни. Стіни храму були розписані копіями видатних російських художників. Наліво від головного храму на всю стіну – відомий твір Іванова А. А. – « Явлення Xриста народові», а з правого боку – «Христос в пустелі».
В 1937 році церкву сплюндрували і відкрили в ній будинок культури. З1990 року храм відроджується. Тут завершується відбудова, встановлюються куполи і в цьому велика заслуга прихожан, Протоієрея Федора Костюка. У 2008 році на церкві з’явилися три освячені золотаві куполи. Разом їм вдалося чимало здійснити, за активної допомоги місцевої Агрофірми, сільської ради, депутатів всіх рівнів.
Цей Храм Гocподній в небо задивився,
Все вище в гору він росте
Прийди, людино, Богу помолися
У цій святині, де любов цвіте.