В день на Івана, в ніч на Купала
З далеких язичницьких часів дійшло до нас свято купальської ночі. Легенди розповідають, що цієї ночі відбуваються дивовижні чудеса: цвіте не квітуча папороть, і той кому поталанить знайти її цвіт, стане нечувано багатим – йому відкриються усі приховані скарби. Або ж – нечувано мудрим, бо відкриються приховані знання. Або ж – просто щасливим, бо здійсняться всі потаємні бажання.
Сьогодні це свято швидше гра-забава, ніж вірування, а ще гарна нагода провести час на природі. Працівники культури щороку організовують гарне дійство, запрошуючи до мандрівки лабіринтами власних бажань, стежками фантазії. Бо вже назавтра, після свята, ми знову поринимо у реальне життя і всесильний Купало перетвориться лише на фольклорного героя, віра у цвіт папороті – на наївну дитячу казку.
Працівники ж читального залу рай бібліотеки пропонують прочитати, згадати про традиції, зануритись в повір’я наших пращурів, навчитись розбиратись в травах (кажуть, що зібрані в такі дні мають найбільшу лікувальну силу), а своїх юних відвідувачів – виготовляти віночок – прикрасу і оберіг від усього небезпечного та шкідливого.
