Земляки, які загинули в Афганістані

Баранюк Олексій Семенович (30.03.1961 – 23.04.1980)

Молодший сержант, кулеметник. Народився 30 березня 1961 року в селі Кидрасівці Бершадського району. Українець. Закінчив місцеву 8-річну школу, де виявив себе дисциплінованим, старанним учнем. Потім навчався у машинобудівному технікумі у м. Гайвороні.

До Збройних Сил на дійсну строкову службу призваний 5 травня 1979 року Гайворонським РВК. Служив у Південній групі військ.

У Республіці Афганістан з 1979 року. Неодноразово брав участь у бойових операціях. 23 квітня 1980 року загинув у бою з душманами.

За мужність і відвагу нагороджений медаллю «За бойові заслуги» та орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований у с. Кидрасівці.

Гомелюк Анатолій Костянтинович (31.05.1964 – 25.05.1984)

 Молодший сержант, санітарний інструктор. Народився 31 травня 1964 року в селі Усті Бершадського району, в селянській сім`ї. Українець. Після школи закінчив Бершадське медичне училище. До Збройних Сил на дійсну строкову службу призваний 21 березня 1982 року Бершадським РВК.

У Республіці Афганістан з червня 1983 року. Служив у Баграмі, в районі провінції Парван. 25 травня 1984 року розвідувальна рота, санітарним інструктором якої був А. Гомелюк, вийшла на душманів. Зав`язався бій. Під вогнем просуваючись від одного пораненого до другого, Гомелюк надавав необхідну допомогу. Виносячи з поля бою пораненого товариша, сам дістав важке поранення і помер.

За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоного Прапора (посмертно). Похований в с. Усті. Його іменем називається вулиця, на якій він жив.

Ільченко Михайло Степанович (28.01.1965 – 23.04.1984)

Рядовий, сапер. Народився 28 січня 1965 року в селі Осіївці в селянській сім`ї. Українець. В армію на дійсну строкову службу призваний 21 березня 1983 року Бершадським РВК.

В Республіці Афганістан з червня 1983 року. Загін забезпечення руху, в складі якого був Михайло Ільченко, під час виконання бойового завдання 23 квітня 1984 року обстріляли душмани. В цьому бою рядовий Ільченко знищив 2 вогневі точки ворога. Він евакуюав у безпечне місце пораненого командира групи і надав йому першу медичну допомогу. Повернувшись на поле бою, знищив ще одну точку душманів, але отримав смертельне поранення. За мужність та відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований на батьківщині в селі Осіївці.

Кушнір Віктор Васильович (25.03.1964 – 11.08.1982)

Рядовий, водій. Народився 25 березня 1964 року в Лісничому, в селянській сім`ї. Українець. До Збройних Сил на дійсну строкову службу призваний 22 березня 1982 року Бершадським РВК.

У Республіці Афганістан з червня 1982 року. Мотострілецька рота, в якій він служив, 11 серпня 1982 року брала участь у бойовій операції в районі населеного пункту Аліхель провінції Пактія. Душмани вели сильний вогонь. Зайнявши вогневу позицію, рядовий Кушнір, відкрив вогонь із автомата. В цьому бою він отримав смертельне поранення і помер. За мужність та відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований у рідному селі. Його іменем назване поле.

Недзеленко Олег Броніславович ( 01.01.1964 – 12.09.1982)

Рядовий, розвідник. Народився 1 січня 1964 року в селі Куренівці Чечельницького району Вінницької області. Українець. З 1969 року проживав з батьками в селі Осіївці Бершадського району. Після закінчення 8 класів місцевої школи навчався у Вінницькому технікумі залізничного транспорту. 9 липня 1980 року ніс Вінницею олімпійський факел. Після закінчення технікуму був направлений на роботу в Архангельську область. В армію на дійсну строкову службу призваний Бершадським РВК Вінницької області 22 березня 1980 року.

В Республіці Афганістан з червня 1982 року. За час служби в обмеженому контингенті показав себе з позитивної сторони, сміливим та рішучим воїном. Був добре фізично загартованим, тому йому випало служити в розвідувальному підрозділі, виконувати найскладніші бойові завдання.

12 вересня 1982 року, беручи участь у черговій бойовій операції, рядовий Олег Недзеленко загинув смертю хоробри. За мужність та відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований на батьківщині в селі Осіївці.

Ободнюк Василь Іванович (22.02.1964- 13.05.1984)

Молодший сержант, командир бойової машини піхоти. Народився 22 лютого 1964 року в с. Флорино Бершадського району в селянській сім`ї. Українець. Закінчив 10 класів Флоринської середньої школи, Навчався у Вінницькому ПТУ -7. 19 вересня 1982 року призваний на дійсну строкову службу Вінницьким РВК. Готувався до служби в армії, загартовувався фізично, цікавився технікою.

В Республіці Афганістан з лютого 1983 року. Зарекомендував себе добре підготовленим молодшим командиром, вірним товаришем, знавцем військової техніки. Неодноразово брав участь у бойових діях та інших операціях, пов`язаних з ризиком для життя.

13 травня 1984 року під час ремонту лінії електропередач, група, в складі якої перебував молодший сержант Василь Ободнюк, потрапила у ворожу душманську засідку і прийняла бій, котрий був на перевазі ворогів. В цьому бою В. Ободнюк загинув.

За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований у рідному селі Флорино 22 травня 1984 році.

Пацар Олександр Петрович (31.10.1965 – 12.02.1985)

Сержант, командир відділення. Народився 31 жовтня 1965 року в м. Бершаді Вінницької області в робітничій сім`ї. Українець. В армію на дійсну строкову службу призваний Овідіопольським РВК Одеської області.

В Республіці Афганістан з січня 1984 року. Брав участь у бойових діях та рейдах. За час служби зарекомендував себе грамотним, дисциплінованим воїном, справжнім молодшим командиром. Був чесним і чуйним товаришем.

Сержант Олександр Пацар брав участь у бойовій операції 6 лютого 1985 року і під час бою підірвався на душманській міні, а 12 лютого помер від ран. Похований за місцем проживання батьків у селі Дальник Овідіопольського району Одеської області, але його пам`ятає і Бершадщина, де проживають родичі і звідки почалося його життя. За мужність та відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

Пелих Григорій Миколайович (12.11.1968 – 04.08.1987)

Молодший сержант. Народився у Великій Киріївці Бершадського району у селянській сім`ї. Після закінчення 8 класів навчався у Вінницькому ПТУ – 2, де отримав професію токаря. В армію на дійсну строкову службу призваний 16 листопада 1986 року Староміським РВК міста. Спочатку проходив службу в учбовому підрозділі під Москвою і освоїв військову професію вожатого караульних собак.

До поставлених завдань ставився серйозно, виконував їх вчасно і з ососбливою ретельністю, адже робота з тваринами, які теж були задіяні під час винання бойових завдань, вимагала чималого досвіду, терпіння і уваги. Цих якостей молодшому сержанту Григорію Пелиху було не займати.

В Республіці Афганістан з квітня 1987 року. Проходив службу у військовій частині, польова пошта 38082. Зарекомендував себе хорошим спеціалістом, чесним і дисциплінованим воїном. Неодноразово брав участь у бойових операціях. Виявив високі морально – бойові якості. 4 серпня 1987 року на пост, де перебував молодший сержант Пелих, напала банда душманів. Зав`язався жорстокий бій. В цьому бою Григорій Пелих загинув. За мужність та відвагу, добросовісне виконання службових обв`язків, нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований у рідному селі 12 серпня 1987 року.

Плахотний Валерій Миколайович ( 20.02.1967 – 20.10.87)

Рядовий, механік – водій бойової машини піхоти. Народився в м. Одесі 20 лютого 1967 рокe в робітничій сім`ї.Закінчив 8 класів Бирлівської восьмирічної школи, навчався а Криворізькому ПТУ-10 і отримав спеціальність екскаваторника. 20 жовтня 1985 року призваний на дійсну строкову службу Дзержинським РВКДніпропетровської області. Після закінчення учбового підрозділу в м. Таджені отримав професію механіка – водія БМП.

У Республіці Афганістан з жовтня 1986 року. Служив поблизу афганської столиці. Неодноразово брав участь у бойових діях та рейдах. Показав себе умілим водієм БМП, хорошим товаришем, безстрашним воїном. В одному із боїв дістав важке поранення і помер від нього у військовому госпіталі 20 жовтня 1987 року. За мужність та відвагу, бойову майстерність нагороджений орденом Червоної Зірки ( посмертно). Похований у с. Бирлівці 24 жовтня 1987 року.

Хмарук Михайло Васильович (12.11.1963 – 21.03.1984)

Рядовий, водій. Народився 14 листопада 1963 року в селі Осіївці. Після закінчення 8 класів місцевої середньої школи навчався в Улянівському ПТУ Кіровоградської області, звідки був направлений на роботу в м. Завалля. В армію на дійсну строкову службу призваний 22 березня 1982 року Бершадським РВК.

У Республіці Афганістан з липня 1982 року. Служив у Баграмі у військовій частині, польова пошта 15616. Зарекомендував себе досвідченим спеціалістом, хорошим товаришем. Вмів цінувати дружбу. Користувався повагою серед друзів та командирів. Неодноразово брав участь у бойових діях. Виявив себе сміливим та рішучим воїном. Загинув у бою 21 березня 1984 року.

За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований на батьківщині в Осіївці 217 березня 1984 року.

   Обпалені афганським полум’ям бершадці

     15 лютого –день пам’яті про сумнозвісні події війни в Афганістані, вшанування усіх воїнів – інтернаціоналістів, кому довелося виконувати військовий обов’язок  на території інших країн.

   З кожним роком все далі історія віддаляє нас від вогняних років Афганської війни, але час непідвладний викреслити з нашої пам’яті приклади мужності і  вірності синів України, які з честю виконали військовий обов’язок, стали гідним прикладом людської мужності та героїзму.

   Майже 10 років тривала ця довга незрозуміла, чужа війна на якій гинули свої, рідні, дорогі сини. Події афганської війни,  стали болючим спогадом для воїнів-ветеранів, а ще більшим болем для матерів, синів, дружин, які не дочекалися найдорожчих людей – синів України. Бершадщина втратила 10 молодих, сповнених надії і патріотизму молодих юнаків.

Згадаймо їх поіменно:

Баранюк Олексій Семенович (30.03.1961 – 23.04.1980), похований в с. Кидрасівка

Гомелюк Анатолій Костянтинович (31.05.1964-25.05.1984), похований в с. Устя

Ільченко Михайло Степанович (28.01.1965-23.04.1984), похований в с. Осіївка

Кушнір Віктор Васильович (25.03.1964 – 11.08.1982), похований в с. Лісниче

Недзеленко Олег Броніславович (01.01.1964 – 12.09.1982), похований в с.Осіївка

Ободнюк Василь Іванович (22.02.1964-13.05.1984),  похований в с. Флорине

 Пацар Олександр Петрович (31.10.1965-12.02.1985), у селі Дальник Одеської області

Пелих Григорій Миколайович (12.11.1968-04.08.1987), похований в с. Велика Киріївка

Плахотний Валерій Миколайович (20.02.1967-20.10.1987), похований в с. Бирлівка

Хмарук Михайло Васильович (12.11.1963 – 21.03.1984),  похований в с. Осіївка

    Молоді хлопці, виконуючи військовий наказ, йшли туди не за орденами та медалями, а щиро вірячи, що виконують інтернаціональний обов’язок, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя. 

     Минуло 33  роки після закінчення афганської війни, та пам’ять про ті гіркі уроки історії,  страждання рідних, пам’ять про загиблих живе серед нас.    Через страшне горнило афганської війни пройшли тисячі українських солдат. У ній брали участь більш ніж 160 тисяч українських військовослужбовців, понад три тисячі українських солдат і офіцерів загинули. Донині десятки вважаються зниклими безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовами, 711 дітей – сиротами.
   Більше 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами.   А скільки  їх пропало безвісти чи потрапило в полон! А ті, хто залишилися живими, пройшли сувору школу випробування долі.

   Із самого початку війни на сході України тисячі афганців та ветеранів інших війн добровільно виступили на захист рідної землі від загарбників.

Вони живі свідки історії нашої держави, наш приклад  вірності військовій присязі і патріотизму.

Воїни – інтернаціоналісти, нагороджені урядовими нагородами:

Орденом Червоної Зірки:
Самандас Юрій Іванович
Пастух Олександр Петрович (с. Серединка)
Чаленко Сергій Миколайович (с. Красносілка)
Білоус Олексій Дмитрович (с. Флорино)

Медаллю «За відвагу»:
Семенюк Анатолій Володимирович (с. Флорино)
Мороз Іван Станіславович (с. Джулинка)
Пироговськиий Василь Петрович (м. Бершадь)
Цимбал Василь Іванович (с. Війтівка)
Загребельний Микола Іванович (с.Джулинка)
Тимошенко Іван Петрович (с. Устя)
Куценко Сергій Васильович (с. Бирлівка)
Бондар Сергій Михайлович (с. Баланівка)
Глушко Борис Іванович (м. Бершадь)
Андрущенко Василь Миколайович (с. Баланівка).

Медаллю «За бойові заслуги»:
Поліщук Валерій Васильович (с.П’ятківка)
Марунич Михайло Дмитрович (с. М’якохід)
Юраш Іван Олексійович ( с.Війтівка)
Шиш Олександр Вікторович (с. Бирлівка)
Білик Валерій Іванович ( с. Маньківка)
Шередько Віктор Іванович (с.Осіївка)
Стус Сергій Васильович (с. Ставки)