Розташоване села на Придніпровській височині у межах лісостепової зони на південному сході Вінницької області за 22 км від районного центру м. Бершадь .Розмістилося село на схилі лівого берега річки Південний Буг і поділене трьома невеликими річками-притоками. Грунти на території поселення в основному чорноземні, є родовища глини. Сусідні населені пункти, з якими межує Красносілка: з південного боку с.Маньківка, північного – с.М’якохід, східного – с.Хмарівка, західного – с.Завадівка (Теплицького р-ну).
Через село проходить Одеська залізниця зі станцією «Генрихівка»., Загальна територія сільської ради становить 2242 га, площа населеного пункту – 440 га.
Населення – 1845 осіб, в т.ч. дітей – 342.
Кількість дворів – 908, з них пустуючі – 195. Основною структурно-планувальною одиницею населеного пункту є квартали з одно-двосторонньою забудовою садибного типу.
Геральдика с.Красносілка на даний час в стані розробки.
Точна дата заснування села Красносілка невідома. Архівні документи свідчать про те, що воно виникло в середині ХУІІ століття. Землі поселення відносилися до 4-го благочинного округу Гайсинського повіту. Корінні жителі – українці. Перші поселенці обжилися в західній частині нинішнього села, тут був брід через річку Південний Буг. Селяни займалися землеробством: вирощували жито, пшеницю, коноплю та інші культури. Розвинуто мисливство та рибальство. Перша православна дерев’яна церква в селі споруджена в 1703 р. і освячена на честь святого Апостола Іоанна Богослова.
Сама назва поселення свідчить про чудову, миловидну місцевість – «красне село», що і приваблювало чужоземців. Через село у 18 ст. проїжджала Катерина ІІ, до її проїзду висаджено осикову алею, яка існує до тепер. Власником тутешніх земель був Станіслав Потоцький.
В 1812 р. Юзеф Адольф Ліпковський з роду Боженських викупив с.Красносілку, Хмарівку і Завадівку за 74324 руб. 50 коп. З часом, власником Красносілка і навколишніх сіл став син Юзефа Адольфа – Генрик Ліпковський (1801-1871 рр.) Походив він з шляхетського роду герба Брохвіч. У 1823 р. одружився і поселився в с. Красносілці, де ще до одруження розпочав будівництво маєтку.
На підвищенні виріс двоповерховий палац, будівля в італійському стилі барокко . Зліва знаходився невеликий башнеподібний костьол для членів панської сім’ї, два фонтани прикрашали парадний вхід в приміщення. Будинок був цегляний на кам’яному підмурку і мав розгалужену сітку погребів. Поряд було насаджено парк з алеями, вимощеними цеглою і альтанками.. Неподалік від панського будинку побудована теплиця, свинарня, конюшня, гараж, пташник, корівник, молочарня. Маєток був обнесений кам’яним муром.
У 1830-31 рр. під час польського національно-визвольного повстання проти Росії, Красносілка, з ініціативи його власника Ліпковського, стала центром збору повстанців, на чолі з генералом Колишком.
В 1842 р. Г. Ю. Ліпковський розпочинає будівництво цукроварні. Його керівником був іноземець Шварц. В 1844 році будівництво було закінчено. Це було примітивне мануфактурне підприємство. Очистка цукрового буряка проводилась вручну, «привід» , який крутили воли, різав буряк. Потім видушували соки, які в ковшах доводилося доставляти до місця їх варки. В перші роки свого існування цукроварня переобляла за добу до 5 тонн цукрового буряка, а площа посіву була всього 5-6 га. Але, не зважаючи на це, підприємство відігравало дуже важливу роль в економічному розвитку села Красносілки.
В1861 р., коли було скасоване кріпосне право, створено М’якохідське волосне управління Гайсинського повіту, до якого увійшла Красносілка. В цьому ж році Ліпковський починає розбудову села. Було реконструйовано шляхи , які сполучали село з іншими населеними пунктами.
У 1862 р. відкритоо церковно – приходську школу, навчались у дяковій хаті.(В 1859 р. існувала школа, в ній навчалося 10 дітей панських довірених, вчителі – іноземці). Спільними силами селян і поміщика було побудовоно мости через дві місцевих невеличких річки , що впадають у Південний Буг.В 1865 р. збудовано приміщення для сільської управи.
В 1867 – 1873 роках проводилось будівництво нової православної церкви в селі Красносілці. Це дерев’яна будівля на кам’яному фундаменті , будована разом із дзвіницею. Іконостас в храмі трьохярусний,прикрашений різьбленням з позолотою на синьому тлі. Будівництво порводилось за кошти прихожан і обійшлося їм у 7200 карбованців.Село велике, тому в храмі служили два священники о. Микола Литвицький та о. Олександр Збаровський. 1896 року церкву довелось ремонтувати, бо була пошкоджена блискавкою. У власності церкви знаходиться 53 десятини 681сажень землі (58 гектарів).
Після смерті батька Генрика Юзефовича (1871 р.) Генрик Генрикович Бенедікт Ліпковський (1838-1900 рр.)починає розбудову Економі з 1875 по 1878 р., на яку було найнято близько ста робітників, таким чином в селі появилися польські заселенці. Їхніми зусиллями збудований паровий млин, конюшню, воловню, соломорізку, магазин для зберігання зерна, паром через річку Південний Буг, який з’єднав Красносілку з с. Маньківка. Одночасно проходять зміни в сільському господарстві – впроваджено сівозміну, збільшено посівні площі, завезено парову молотарку.
В 1878 р. Ліпковський продає цукроварню Акціонерному Товариству з умовою: виплачувати 5% з прибутку щорічно. Члени Товариства володіли 400 іменними паями по1000 крб. терміном на 10 років. Адміністрацію очолювали директори Л.І.Бродський та В.Г.Гінцбург.
У 1880-х роках на цукровому заводі проведено реконструкцію, побудовано водо-насосну станцію, що збільшило продуктивність переробки буряка до 300т. за добу. Зміна тривала по 12 год., платили 10 руб.. Приїжджі робітники жили в казармах і платили панові за квартири. Взагалі, село поділялося на сектори: Забару, де жили робітники цукрового заводу, цукровий завод, що з усіма своїми корпусами і допоміжними будівлями, та частину села, де жили селяни, що обробляли свою землю або наймитували у поміщика. На території, де знаходилися робітничі житла – Забара (тут часто засиджувались і забарювались селяни), появилися крамниці, шинок, ярмарок. Раніше по селі торгували чумаки, возили волами до Криму та Одеси хліб, цукор, сало, а привозили металеві вироби. Пошту возили на станцію в Крижопіль або Теплик.
В 90-х роках ХІХ століття були забруковані вулиці від Забари до цукрового заводу, панського будинку та церкви. На території заводу побудовані цегельня, чугунно-ливарний цех, за кошти заводу на Забарі відкрито лікарню. У 1899- 1900 рр. прокладено вузькоколійну залізницю зі станцією Генрихівка, в ім’я власника земель.
На рубежі ХІХ та ХХ століть Красносілка являла собою обширний напівсільськогосподарський напівпромисловий населений пункт. В 1892році в селі було 164 двори, в яких проживало 1313 осіб, а в1901 році – 1290 осіб.
В 1903 році в Красносілку було перенесено волость, до якої входило дванадцять сіл . Волосне правління розмістилося в одному з будівель поміщика. Старшиною правління призначено Харлатнього.
Після смерті Г.Г. Ліпковського (1900 р.), його будинок, Економія та земля перейшли у власність сина Вацлава Генриковича Антоні Ліпковського. Молодий пан зовсім не задумувався над станом свого господарства. У 1907 році з Вацлавом стався нещасний випадок і він помер. Вдові Вацлаві Ліпковській довелося виплачувати всі його борги. Зрозумівши, що сама не зможе поправити господарствво, вона віддала свої землі, економію та інше господарство в оренду власнику цукрозаводу Бродському. Пані Вацлава проживала в Красносілці до 1918 року, але побоюючись за свою безпеку, забрала всі цінності і разом із своїми двома синами переїхала до Польщі. Після від’їзду власників, де-що з майна передано в музей м. Гайсин.В поміщицькому будинку у свій час, знаходилась школа, дитячий будинок, будинок відпочинку, церква.
В 1903-1905 роках проводиться нова реконструкція цукрового заводу,оскільки, в умовах жорсткої конкуренції, підприємство потребує більшого вдосконалення.
1910 рік – в селі появилися перші жатки і молотарки, працює кузня, відкрито крамницю.
В 1913 р. площа села Красносілки становила близько 1600 га і проживало майже 200 родин. З них більшість належала Економії акціонерного Товариства цукрового заводу.
Радянську владу встановлено в1917 р.. Створено революційний комітет. Головою волосного ревкому обрано Щепкіна – директора цукрозаводу.
Першу кооперативну спілку «Бурякове товариство» засновано в 1918 р.(існувала до 1924 р.) Головою комнезаму призначено Дудника В.І.. Частина селян господарювали одноосібно.
В 20-х рр. засновано партійну і комсомольську організацію, відкрито семирічну школу, агрошколу (директор – Івасишин С.Н.), сільську бібліотеку. Приміщення сільського храму розібрано і переобладнано. В ньому проходили курси агрономів, полеводів, тваринників, продавців, діяли гуртки крою і шиття, драматичний і співочий. На цукровому заводі встановлено першу малопотужну електростанцію.
1923 р. – Красносільська волость була розформована і село увійшло до новоутвореного Джулинського району.
В1929 р., на місці розформованого «Кредитового товариства» створено артіль (колгосп) «12-річчя Жовтня», до нього увійшло 16 селянських господарств(голова – Дудник І.В.. Правління колгоспу розмістили в будинку Татунька Петра – грамотного, заможного селянина (його з сім’єю насильно виселили як «ворогів народу»).
В голодні 32-33 рр., коли хлібозбиральними забрали весь урожай, померли з голоду 24 жителі села. Люди вимушені були їсти бур’яни, листя, жолуддя, в річці ловили устриць і живились ними.
27 липня 1941 р.- початок Великої Вітчизняної війни. Село захопили німці і в приміщеннях панського маєтку розмістили свій штаб. По річці Південний Буг проходив кордон між зонами окупації німецьких і румунських військ. В роки війни на захист піднялося 442 односельці, з них 147 не повернулося до своїх родин. Імена їх навічно викарбувані на Монументі пам’яті, встановленому в парку, неподалік від братської могили загиблих воїнів. Під час окупації за межі країни вивезли 138 односельчан. 12 березня 1944 р., в ході Умансько – Ботошанської військової наступальної операції, село було визволене. Матеріальна шкода, заподіяна окупантами селу, становила майже 3 млн. крб.. Після війни в селі відкривається однорічна школа бухгалтерів і рахівників обласного значення, будується стадіон.
В 1959 р. три господарства (Красносілка, Маньківка, Крушинівка, а згодом і Шумилів) об’єднано в один колгосп ім.«12-річчя Жовтня» з центром – с. Маньківка.
З 50-х років починаються стрімкі зміни на селі. Проводиться електрифікація села від Чернятської ГЕС, появляються перші комбайни для збору зерна та копання буряка, побудовано дитячий садок. 60-70 рр. – здано в експлуатацію будинок культури, ферму на 15 тис. голів, відгодівельний комплекс, ще один цегельний завод, школу, замінено вузьку залізничну колію на ширококолійну. В цей період в селі проживає найбільша кількість населення (більше 2500 чол.), працюють три дитячих садки. 85-90 рр. – збудовано новий залізобетонний міст через річку Південний Буг (до цього існував дерев’яний), почалася реставрація панського будинку.
В 1990 р. закінчується будівництво нового приміщення для правління колгоспу. Красносілка виходить із складу об’єднаних господарств, створивши колгосп «Мир», керівником обрано Гуменюка А.В.
У зв’язку з приватизацією та розпаюванням земель, в 1994 р. в селі утворилося перше фермерське господарство, а через рік – ще два. Загальна площа земель господарств становила 38 га.
З повоєнних років головами колгоспів були: Дробот М., Табунський Ф.П., Фурман Т.П., Булка Б.Д., Гуменюк А.В. Найбільший внесок в розвиток села зробив Булка Б.Д.
З ініціативи красносільчан в 1992 р. розпочинається будівництво нового храму, а закінчується в 2003 р. під керівництвом протоієрея Василя Славіти. В 1994 р. церква була облаштована в приміщенні панського маєтку, настоятель – о. Іван Прищ. В 2011 р. проведено зовнішнє оздоблення храму і пічне опалення (настоятель храму Іоанна Богослова – ієрей Артемій Міщенко з 2010 р.).Побудовано храм і будинок для священника на кошти прихожан та благодійні внески, загальна вартість сягає більше півмільйона гривень.
В 1995 р. на цукровому заводі створено єдине товариство покупців, що складалося з працівників підприємства (акціонерів). Згодом акції були скуплені за безцінь, а завод переходив від одного власника до іншого. Врешті його визнали неприбутковим і хотіли демонтувати (2001 р.), ліквідовано цегельний завод і бібліотеку, що були підпорядковані цукровому заводу. Після двохрічного простою, в 2010 р. завод запрацював, очолила підприємство генеральний директор ТОВ «Укрцукорінвест» Н.О.Дзицюк . За сезон вироблено 7,1 тис. тонн цукру (в 1968 р. – 1,5 тис. т.). В 2011 р. робота цукрозаводу була на межі зриву. Підприємство досягло найкращих результатів під керівництвом Гунченко О.А.(працювала до 1972 р.), Сичук А.Ф.(до 1988 р.), Тригуб Б.М.(до 2001 р.)
З часу закінчення війни ідо сьогодення сільську громаду очолювали: Хлівнюк С.І., Сташенко Л.Р.(1975-87р.), Приятельчук Г.І., Сторожук О.М., Оркуш В.М., Бєляєва В.Г.
За керівництва сільського голови В. М. Оркуша в 2003 р. цукровий завод перейшов на газове топливо, на протязі двох років газифіковано все село. В школі обладнано комп’ютерні класи.
З 2010 р. Красносільську територіальну громаду очолює Пустовіт І.Я., під його керівництвом налагоджено роботу комунального підприємства «Комунальник»,що надає послуги населенню, поновлено круглорічну роботу дитсадка.
На початок 2012 р. в селі промисловою діяльністю займаються: Красносільський цукровий завод, ТОВ ВКФ «Спайк» (цегельний завод), ТОВ «Будматеріали», відділення ДП «Бершадське лісове господарство», залізнична станція, завдяки якій є прямий зв’язок з містами Вінниця, Гайворон, Львів, Ясиновата (Донецька обл.).Прямий автодорожній зв’язок з містами Бершадь, Вінниця, Умань, Київ. Сільськогосподарські підприємства представлено: ПП «АМ Деметра» (Чаленко С.М.) та двома фермерськими господарствами – ФГ «Агроновація» (Паламарчук О.О.), ФГ «Агросвіт» (Пустовіт К.І.). На території села функціонує загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (директор Рябоконь В.І. з 2002 р.), в якій навчаються 223 учні з шести сіл, дитячий дошкільний заклад «Ромашка» (завідуюча Безвенюк В.С.) виховує до 50 дітей, Будинок культури (Вихристюк О.В.), клуб, дві бібліотеки, ФАП, аптека і аптечний пункт, відділення зв’язку, абонентська телефонна станція. Розвивається мале підприємництво, яким займається понад 30 осіб. Підприємці надають різні види послуг: перукарські, з розпилювання й обробітку деревини, ремонту побутової техніки, автозаправку транспорту. Торгівельна мережа представлена магазинами та кафе-барами, щонеділі діє ринок.
Пишаються красносільчани своїми знаменитостями, на сьогодні тут проживає 85 учасників війни. Учасники бойових дій: Козлов М.Ф., Загоруйко П.І., інваліди війни: Волинкіна О.С., Гречанівський С.Г., Семчук Д.І., Мулін В.О..
Наприкінці 80-х років повернулися додому учасники бойових дій в Афганістані Лисак О.Л., Кулішко Р.М., Вихристюк М.О., Маршук А.Т., Орлов В.А., Паламарчук А.І., Чаленко С.М., Довбняк С.М.(помер в 2011 р.)
Приймали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС Сокур В.І., Косюк М.В., Прокопець В.М..
Поети – уродженці нашого села: Загоргднюк В.О., Прибила В.О., Загородню С.І., Вихристюк О.В.
Сільські умільці – Фартушняк Н.В. (вишивальниця), Рябоконь В.О.(різьбяр), Чечельницька Л.О. (коровайниця), Вихристюк О.В.(художниця).
