Дьомін Олександр Олександрович
Учитель англійської мови Бершадської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Олександр Дьомін – неординарна, творча особистість. Він кандидат у майстри спорту, один із найсильніших шашкістів Вінниччини. Талановитий, ініціативний педагог і тренер активно пропагує цю всенародну гру серед дітей і молоді. З його ініціативи на Бершадщині вже стали традиційними щорічні різноманітні дитячі шашкові турніри, особиста першість міста, району та популярний шашковий фестиваль «Бершадська нива». За довгі роки плідної праці він підготував 146 першорозрядників і 75 кандидатів у майстри спорту з шашок.
Активний шанувальник спорту, багаторічний організатор шашкових змагань, Олександр Дьомін захоплюється й історією, туризмом, добре знає Бершадщину. Не так давно він підготував і видав історико-краєзнавчий нарис «Маловідомі сторінки історії Бершаді».
Є в Олександра Олександровича ще одне захоплення – він художник-аматор, у вільний час залюбки малює.
Йому це цікаво, від цього він отримує справжнє задоволення.
Минулої п’ятниці у районному краєзнавчому музеї відбулася презентація персональної виставки картин Олександра Дьоміна «Барви натхнення». На заході були присутні колеги Олександра Олександровича, творча молодь, жителі міста. Представила самобутнього автора молодший науковий співробітник музею Галина Шевчук. Від імені бершадської громади Олександра Дьоміна вітав міський голова Михайло Кольченко. Багато теплих слів на адресу Олександра Олександровича лунало з уст його колишньої учениці Ольги Бондар. Святкового настрою додали й пісні у виконанні викладача дитячої музичної школи Оксани Гончарук.
Цікавою була розповідь і Олександра Дьоміна про те, як і коли виникло в нього бажання малювати, над чим йому найбільше подобається працювати. Образотворчим мистецтвом зацікавився ще у четвертому класі, це стало захопленням на все життя, навіть мріяв бути художником.
Особливо плідними були два останні роки. У творчому доробку автора – більше ста робіт, чимало їх роздарував.
На суд глядачів Олександр Олександрович виставив більше півсотні картин різних років, 22 з них – у рамках. Малював їх гуашшю, потім покривав лаком. Є також роботи, виконані акриловими фарбами. Картини, як зазначив сам автор, можливо, не зовсім досконалі, але він намагався передати колорит і хотів, щоб глядачі отримували гарні враження.
Олександр Дьомін – палкий патріот рідного краю, тож мріє замалювати краєвиди Бершаді. Не випадково чимало робіт на цю тематику представлено на виставці, зокрема, на картинах зображені міський парк, загальноосвітня школа №1, церква, лікарня, центр Бершаді. Художник аматор портретів пише мало, основна тематика його картин – пейзажі, натюрморти, де об’єктом зображення – природа.
Погончик Григорій Олексійович
Погончик Григорій Олексійович – педагог, журналіст, історик, краєзнавець. Відмінник освіти. Автор низки краєзнавчих праць. Член Національної спілки журналістів України.
Народився Григорій Олексійович Погончик 12 жовтня 1955 року у с. Баланівка Бершадського району Вінницької області у сім’ї колгоспників.
Свою трудову діяльність розпочав після 8-го класу токарем на південно-турбінному заводі «Зоря» м. Миколаєва. З 1973 до 1975 рр. Проходив строкову службу в НДР, після чого продовжував працювати за спеціальністю. У 1981 році з відзнакою закінчив історичний факультет Вінницького державного педагогічного інституту.
Педагогічну діяльність розпочав учителем П’ятківської середньої школи. Потім працював директором Михайлівської та Чапаєвської середніх шкіл (Бершадський район). З 1988 року по нинішній час очолює Бершадську міську школу І-ІІІ ступенів № 1.Активний громадський кореспондент районної газети «Бершадський край» та обласної «Вінниччина».
Неодноразово обирався депутатом та членом виконкому міської ради. Є депутатом районної ради. Член Національної спілки журналістів України з 2010 року.
Григорій Олексійович довгий час займається краєзнавством. Він переможець V міжнародного конкурсу «Уроки Голодомору та Голокосту — уроки толерантності» за створення відеофільму «Голокост на Бершадщині» (2008 р.), учасник багатьох наукових міжнародних конференцій, зокрема у США. Педагог тісно співпрацює з міжнародними організаціями з питань Голокосту. Він віднайшов понад сто могил масового поховання євреїв на Бершадщині в роки Великої Вітчизняної війни. Завдяки його клопотанню в районі встановлено п’ять пам’ятників жертвам війни за кошти іноземних організацій. Автор низки краєзнавчих праць: Г. Погончик, Г. Невеличко «Любов душі моєї – Баланівка», «Дорога до храму», «Село в краю Бершадськім … (Михайлівка, Романівка, Якубівка: історія та долі)», «Шкільна родина (сторінки з історії життя Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1)», «Голодомор 1932–1933 рр. на Бершадщині (спогади очевидців)», «Бершадщина: з минулого в майбутнє», «Кровоточащая рана. Холокост в Транснистрии 1941—1944 гг.».
Григорій Погончик двічі удостоєний знаків «Відмінник освіти» та «Василь Сухомлинський», а також «Антон Макаренко», «Олександр Захаренко», «Софія Русова». У 2007 році став лауреатом премії імені Василя Думанського, лауреат обласної журналістської премії «Золоте перо» (2013 р.). Переможець обласного конкурсу “Людина року в номінації «Працівник освіти» (2011 р.). Нагороджувався почесними грамотами та подяками Міністерства освіти і науки України, обласної державної адміністрації та обласної ради.
Маніленко Петро Васильович
Петро Васильович Маніленко народився 2 липня 1947 році у Немирівському районі в селі Чуків. Виховувався у вчительській сім’ї, тож не дивно, що закінчив з відзнакою філфак Вінницького педінституту (згодом і факультет журналістики при ЦК Компартії України). Однак справою його життя стала журналістика.
За плечима у Петра Васильовича Маніленка – яскравий і самобутній творчий шлях. Він заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів України, лауреат обласних журналістських премій ім. Костянтина Гришина, Володимира Орлика та «Почесний редактор» газети «Бершадський край».
Автор книг «Розкрилля» ( у співавторстві) (2007 р)., сувенірне видання «Українського столу родзинка: 400 рецептів від птахокомбінату «Бершадський» (2008р.), «Джулинка всміхається століттям» (2009р.), гумористична збірка «Веселим бути модно» (2010 р.), «Добридень, Березівко!» (2011р.) «Напружений ритм» (2011 р.) та літературно – мистецький альманах «Сузір’я бершадських талантів», «Какомей Чукотка, або На краю Землі».
У журналістику прийшов за покликанням. Творчу кар’єру Петро Васильович розпочинав на Гайсинщині в “Трибуні праці”, але сповна реалізував себе на Бершадщині. Майже 20 років очолював колектив районної газети «Бершадський край» «Всього було, – зізнається Петро Васильович, – але я не жалкую, бо старався чесно нести нелегкий хрест редактора» адже редактор – це сапер, який помиляється лише один раз, жонглер, бо ходить по лезу між владою і читачами. Життєве правило Петра Васильовича : «Всіх вислухай, а власний розум май».
Відвертість, правда та сила волі вистояти, не зігнутись, служіння читачам і закону, прагнення професійно виконувати свої обов’язки – ось що відрізняло здібного редактора. Мабуть, через це наприкінці 80-х довелося йому три з половиною роки освоювати неозорі північні простори тодішньої великої держави – Чукотку, де працював заступником редактора Іультинської районної газети «Горняк Заполярья» Магаданської області. Після повернення з далекої півночі Петро Васильович знову очолив “Бершадський край” і пропрацював редактором аж до виходу на пенсію.
За сумлінну працю та здобутки у професійній діяльності, значний внесок у становлення і зміцнення місцевих засобів масової інформації на Поділлі, вагомий творчий доробок П.В. Маніленко неодноразово заохочувався Національною спілкою журналістів України, Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, облдержадміністрацією і обласною радою.
Шевчук Федір Харитонович
Федір Харитонович Шевчук (нар. 6 березня 1953, Велика Киріївка, Бершадський район) — український журналіст. Заслужений журналіст України. Головний редактор газети «Бершадський край». Член Всеукраїнського товариства «Просвіта», Національної спілки краєзнавців України та Національної спілки журналістів України. Очолює літературно-мистецьке об’єднання «Вишиванка». Автор кількох статей до Енциклопедії сучасної України.
Народився 6 березня 1953 року у селі Велика Киріївка Бершадського району у сім’ї колгоспників.
Закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка у 1976 році.
З 1976 року по 1979 рік працював учителем української мови та літератури у школі села Устя Бершадського району. Тоді ж почав працювати в якості позаштатного кореспондента районної газети «Вогні комунізму» (з 1991 року – «Бершадський край»). У 1980 році став членом Національної спілки журналістів України.
У 1992 році став заступником редактора газети «Бершадський край».
У 2000 – 2005 рр. був власним кореспондентом газет «Панорама» та «За Батьківщину». З 2005 року працював у газеті «Вінниччина».
З 2006 року – депутат Бершадської районної ради від партії «Собор». Був головою комісії з питань освіти, культури, роботи з молоддю та духовного відродження. У 2013 році обійняв посаду головного редактору газети «Бершадський край». Також друкується у газеті «День».
Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1990)
Заслужений журналіст України (2 грудня 1995) – За особистий внесок у розвиток української журналістики, високу професійну майстерність
Лауреат обласної журналістської премії імені Костянтина Гришина (1983)
Перше місце у загальноукраїнському конкурсі «Українська мова – мова єднання» (2013)
Премія імені Віктора Тимчука (2019) за книгу «Серединка – тепла крапка на карті України» (2019, у співавторстві з П. В. Маніленком)
Видано збірки: «Свято серед будня», «Слово на долоні», «З минулого – в майбутнє», «Хто живе й працює для століть», «Тридцять пам’ятних літ – в ім’я прийдешнього», «Вогонь в одежі слова», «Серединка – тепла крапка на карті України».
Прибила Володимир Олексійович
Прибила Володимир Олексійович – народився 28 жовтня 1963 року у с. Красносілка Бершадського (нині Гайсинського району)
Батьки – Олексій Омелянович та Віра Пилипівна – з дитинства прищеплювали любов до рідного краю, до людей, навчали перед за все самому бути людиною. У 1982 році покинув батьківське гніздо, час від часу навідуючись до рідної оселі.
А життя невпинно перегортало свої сторінки: навчання у Вінницькому технічному училищі, потім у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка. Після закінчення хімічного факультету університету у 1989 році розпочав свою трудову діяльність за фахом на ВО «Київський радіозавод».
Час летів. Приємні і радісні події змінювали гіркі та сумні, і навпаки. За цей час одружився, народилася донька.
Любов до рідного краю, краси і мелодійності української мови надихнула ще у старших класах школи до написання віршів, – щоправда, зі шкільних та студентських років нічого не збереглося. Свої вірші автор не друкував ніде, писав просто для душі , і тільки у 2006 році невеликим тиражем видав збірочку «Вогонь свічі».
Проходив військову службу в одному з підрозділів Служби Безпеки України.
Володимир Олексійович є автором збірок «Мить життя», «Журавлина пісня», «Боготворю». А також краєзнавчі розвідки: «Красносілка: польське повстання 1830-1831», «Красносілка: перший перепис населення 1796 року» та «Маньківка: населення села у 1796 році».
Щербина Мирослав В’ячеславович
Історик-краєзнавець. М. Бершадь.
Народився 18.08.1975 р. в одному із шахтарських містечок на Луганщині. Ще в дитинстві повернувся на малу батьківщину своїх предків – на Бершадщину. Закінчив Бершадську середню школу №1.
В 1998 р. здобув диплом магістра історії на історичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. Згодом працював у Бершаді та Києві, був вчителем історії, журналістом-фрілансером, громадським активістом. На початку 2000-х працював молодшим науковим співробітником і директором Бершадського краєзнавчого музею. За краєзнавчі розвідки і дописи у ЗМІ в 2006 р. відзначений літературно-філософською премією імені Василя Думанського.
Після повернення до Бершаді в 2018 р. на сторінках місцевої преси та у мережі інтернет продовжує розкривати для читачів маловідомі сторінки історії Бершадщини. З 2020 р. є депутатом Бершадської міської ради. Член Національної спілки журналістів України. Член Політичної Партії «Голос». Депутат Бершадської міської ради.
Автор активно розробляє тематику витоків Бершаді як поселення на козацькому фронтирі, популяризує забуті знання про місце розташування козацької фортеці – укріплення на річці Бершадці, про долю місцевих родин польських землевласників.
У найближчих планах – популяризація заборонених у минулому й втрачених для широкої публіки відомостей про Українську революцію 1917-1921 рр. у нашому краї, а також підготовка систематичного професійного викладу історичного минулого Гайсинського району, його міст і сіл, що могло би стати в пригоді у шкільному викладанні.