Герої Бершадщини, які загинули за волю України

Бершадці, які  віддали життя, відстоюючи єдність України

   Події Майдану і Революції Гідності змінили долю нашої країни і відкрили перед нами новий виток її можливостей, але споконвічне прагнення до волі та незалежності України триває. В боях, на передовій війни на Сході України  молоді люди віддають свої життя. На жаль, саме такою ціною ми маємо будувати майбутнє нашої держави…

  Нинішня війна, яка почалась  20 лютого 2014 року   принесла тисячі смертей та поранених. АТО/ООС – справжнє випробування на гідність, патріотизм, міцність і державність. Військові, добровольці, медики, волонтери   пліч-о-пліч боронять територіальну цілісність і свободу України.

   Героїв треба знати і пам’ятати. Їхні фото висять на пам’ятних дошках, стендах, варто зупинитися, задуматися… Бо Герої не вмирають доки їх пам’ятають. У війні на Сході України Бершадщина втратила четверо своїх найкращих синів: Герой України, полковник  Юрій Коваленко, солдат В’ячеслав Дремлюх, капітан Юрій Барашенко, молодший сержант Юрій Тарасенко.

Ми схиляємо голови перед нашими земляками – учасниками АТО, які віддали життя, відстоюючи єдність України. Їх подвиги ніколи не будуть забуті та завжди слугуватимуть прикладом жертовного служіння Українському народові. Пам’ять про патріотів навічно залишиться в наших серцях. Вічна пам’ять і слава героям!

Коваленко Юрій Вікторович

(16.07.1977-15.07.2014)

Герой України, полковник Юрій Коваленко народився 16 липня 1977 року у м. Бершадь Вінницької області в родині військового.Він був найстаршим сином  в Віктора Олексійовича та Олени Іванівни,  мав ще двох молодших братів, для яких був чудовим прикладом для наслідування.Закінчив Бершадську загальноосвітню школу І-ІІІст №3; у  1998 році закінчив Одеський інститут Сухопутних військ (нині – Військова академія).

     З 1994 року в Збройних Силах України. З 1998 року проходив військову службу на посаді командира взводу 529-го механізованого полку 93-ї механізованої дивізії 6-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1641, селище міського типу Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області). Потім – командир групи 16-го окремого гвардійського розвідувального батальйону 93-ї механізованої дивізії 6-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (нині – 502-й окремий полк радіоелектронної боротьби; військова частина А1828, селище міського типу Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області).

     Після реформування 16-го окремого гвардійського розвідувального батальйону був переведений на посаду командира групи спеціального призначення, у 2004-2009 роках – командир роти спеціального призначення, з 2009 року – заступник командира загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення Головного управління розвідки Міністерства оборони України (військова частина А0680, місто Кіровоград (нині – Кропивницький)).

    З весни 2014 року підполковник, заступник командира загону 3-го окремого полку спеціального призначення Головного управління розвідки Міністерства оборони України Юрій Коваленко брав участь в антитерористичній операції на сході України.

    Загін охороняв військові об’єкти, супроводжував вантажі і брав участь у розвідувальних операціях і боях.

    У червні 2014 забезпечив прохід через брід біля села Кожевня військових колон вздовж кордону для блокування ліній постачання ворога. Юрій Коваленко першим перейшов річку Міус. І далі його загін йшов в авангарді, щоб вивести підрозділи Збройних сил до Довжанського і Червонопартизанська, ця операція була проведена без втрат.  Командування довірило Юрію Коваленку, який продемонстрував свої лідерські здібності в бойових умовах, очолити зведений розвідувальний загін, до складу якого входили спецпризначенці та воїни окремої механізованої бригади. Під його командуванням розвідувальний загін, попри затятий опір російських найманців, з боями вийшов на визначений рубіж та закріпився на ньому. Такий маневр забезпечив прохід підрозділів Збройних Сил України та прикордонників для прикриття державного кордону України. За це офіцер був удостоєний військового звання “підполковник”.

Він особисто спланував та реалізував прорив розвідувального загону крізь бойові порядки терористів у район населеного пункту Ізварине та перекриття основних маршрутів висування сил противника, зброї та бойової техніки на територію України.

     Згідно з повідомленням прес-центру АТО, станом на 11 липня 2014 р. українські підрозділи двічі намагались взяти під контроль пункт пропуску (ПП) «Ізварине», але невдало. Група 3-го полку спеціального призначення під командуванням підполковника Юрія Коваленка (“Путник”) за участі 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади двічі штурмувала пропускний пункт (ПП) «Червонопартизанськ», вибивала бойовиків, але армії давали наказ відійти, і потім пропускний пункт знову займали бойовики. Перший раз пункт був взятий наполовину, але сили противника закріпились в жіночій колонії, яка територією прилягала до ПП. Група відійшла для удару артилерії, але на її застосування дозволу не дали. Таким чином група взяла і в той самий день віддала ПП. Другий штурм був невдалим. А третій раз ПП після артилерійського удару був зайнятий 72 окремою механізованою бригадою та переданий ДПСУ.

    15 липня 2014  року  група Юрія Коваленка  зібралася для планування нового бойового виходу в селі Провалля поблизу Свердловська, це була крайня точка, зайнята нашими військами. Раптово розташування підрозділу було накрите мінометами супротивника – це був один з перших обстрілів. Одна з мін впала прямо між нашими бійцями. Вісім спецназівців загинуло на місці, ще один помер від ран 21 липня.

    Юрій Коваленко загинув 15 липня  2014 року неподалік села Провалля на Луганщині, коли пункт прикордонного контролю Ізварине обстріляли з мінометів. Залишилися дружина Коваленко  Тетяна Володимирівна, донька  — Олена, донька Руслана,  батьки Коваленко Віктор Олексійович (нині покійний), мати  Коваленко Олена Іванівна та  брат Коваленко Дмитро Вікторович

   Похований Юрій Коваленко  24 липня 2014 року на кладовищі села Флорине, Бершадський район , Вінницька область.

Нагороди і відзнаки:   Указом Президента України №191/2015 від 31 березня 2015 року за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі підполковнику Юрію Вікторовичу Коваленку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

За особисту мужність і героїзм, виявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов’язку, нашому земляку, Герою України Коваленку Юрію Вікторовичу –  присвоєно військове звання «полковник»- посмертно.  (Наказ Міністерства оборони України від 24 вересня 2015 року № 714)

  Меморіалізація:У місті Києві на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (проспект Повітрофлотський, 28), встановлено стелу військовослужбовцям Збройних Сил України, яким присвоєно звання “Герой України”, серед яких ім’я Юрія Коваленка.

У квітні 2015 року в місті Бершадь на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №3 (вулиця Юрія Коваленка, 54), де навчався Герой України Юрій Коваленко, йому відкрито меморіальну дошку.

29 грудня 2015 року рішенням Бершадської міської ради вулиця Червоноармійська в місті Бершадь перейменована на вулицю Юрія Коваленка.

19 лютого 2016 року рішенням Кіровоградської міської ради вулиця Маршала Конєва міста Кіровоград (нині – Кропивницький) перейменована на вулицю Юрія Коваленка.

6 травня 2016 року в місті Кіровоград (нині – Кропивницький) на фасаді будівлі Кіровоградського коледжу статистики Національної академії статистики, обліку і аудиту (вулиця Юрія Коваленка, 4а), відкрито анотаційну дошку Герою України Юрію Коваленку.

9 травня  2016 року в Бершаді на фасаді районного будинку культури  відкрили меморіальну дошку Герою України, підполковнику Юрію Коваленку  та перейменували вулицю іменем Героя України Юрія Коваленка у м.Бершадь.

У жовтні 2016 року Укрпошта продовжила випуск серії художніх маркованих конвертів під назвою «Героям Слава!», започаткований у грудні 2014 року до дня Збройних Сил України, разом з Міністерством оборони та Національною гвардією України. На одному із конвертів зображений Герой України, підполковник Юрій Коваленко.

6 грудня 2017 року  відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Герою України Юрію Коваленку на фасаді Флоринської сільської ради  та перейменовано вулицю ім’ям Героя України Юрія Коваленка у с.Флорине Бершадського району Вінницької області

20 лютого 2018 року у День Героїв Небесної Сотні у Бершадській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3 відкрито  районний музей Гідності та Свободи, в якому розгорнута експозиція памяті загиблих земляків:  Героя України Юрія Коваленка , ВячеславаДремлюха, Юрія Тарасенка та Юрія Барашенка.     

14 липня 2018. у м.Бершадь  Вінницької області  відкрито  пам’ятний знак  Герою України, полковнику Юрію Коваленку.

Ми схиляємо голови перед нашим земляком – учасником АТО, Героєм України, полковником Юрієм Коваленком, який віддав життя, відстоюючи єдність України. Його  подвиг ніколи не буде забутимта завжди слугуватимуть прикладом жертовного служіння Українському народові. Пам’ять про Героя – патріота навічно залишиться в наших серцях. Вічна пам’ять і слава героям!

Література:

Дьомін О. Маловідомі сторінки історії Бершаді.- вид. друге, доп.- Вінниця:ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2020.- 232с, іл.

Із змісту: Коваленко Юрій Вікторович.- с.161-162

Погончик, Г. На передньому краї.- Вінниця: ТОВ «Меркьюрі- Поділля», 2017.- 432с.

Із змісту: Коваленко Юрій Вікторович.- с. 350-354

Герой України Коваленко Юрій  Вікторович:[15 липня  2021р. минає 7 років від загибелі учасника АТО]//Є фото//Бершад. край.- 2021.-15 лип.

Герой України – Коваленко Юрій Вікторович:[15 липня минуло 6 років від того трагічного дня, коли смерть забрала одного з найкращих синів України, полковника Юрія Коваленка]//Бершад. край.-2020.- 16 лип.

15 липня минає п’ять років із дня загибелі нашого відважного, мужнього земляка, героя України, полковника Юрія Коваленка// Бершад. край.- 2019.- 12 лип.

Пам’ятний знак Герою України, полковнику Юрію Коваленку відкрито минулої суботи у Бершаді: [про відкриття пам’ятного знака Герою України, полковнику,заступнику командира загону 3-го окремого полку спец. призначення Юрію Коваленку]//Бершад. край.-2018.- 20 лип.

Відкрито меморіальну дошку:.- 1 [на честь загиблого в боротьбі за Незалежність України Юрія Барашенка у с. Красносілка]// Бершад. край.- 2017верес.

Безсмертя подвигу: [15 липня – 3 роки з дня загибелі Героя України Юрія Коваленка, нашого земляка]// Бершад. край.- 2017.- 7 лип.

Безсмертя його подвигу: [про вшанування пам’яти Героя України Юрія Коваленка, якому виповнюється 2 роки з дня загибелі в АТО ]//Бершад. край.- 2016.- 15 лип.

Руденко, Р. Дорогу до могил героїв має знати кожен: [про автопрощу пам’яті загиблих героїв: Ю. Коваленка, В. Дремлюха, Ю. Тарасенка, Ю. Барашенка, а також до пам’ятного знаку Костянтина Могилко ]/ Є фото/Р. Руденко // Бершад. край.- 2016.- 28 жовт.

Безсмертя його подвигу: [про вшанування пам’яти Героя України Юрія Коваленка, якому виповнюється 2 роки з дня загибелі в АТО ]//Бершад. край.- 2016.- 15 лип.

Виняткова мужність бійця спецназу:[про підполковника Юрія Коваленка, який загинув під час АТО] // Бершад. край.- 2015.- 30 січ.

За виняткову мужність і героїзм: [про Героя України Юрія Коваленка – підполковника, заступника загону спеціального призначення 3-го окремого полку спец. призначення оперативного командування «Південь» Сухопутних військ України»] // Бершад. край.- 2015.- 10 квіт.

Юрій Коваленко – Герой України: Указ Президента України № 191/2015 Про присвоєння Ю. Коваленко звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» //Бершад. край.- 2015.- 10 квіт.

Золоту Зірку Героя України отримала дружина Юрія Коваленка: [звання Героя України посмертно присвоєно Юрію Коваленку, орден «Золота Зірка» вручено дружині загиблого Героя Тетяні Володимирівні, яка також служить у полку де служив її чоловік ] // Бершад. край.- 2015.- 28 серп.

Бондар, Т. Плакало небо над Бершаддю… : [прощання із заступником командира загону, підполковником Юрієм Коваленком, який загинув 15 липня під час мінометного обстрілу в ході АТО на території Луганської обл.]/ Є фото/ Т. Бондар // Бершад. край.- 2014.- 1 серп.

Пам’яті підполковника Юрія Коваленка : [15 липня 2014 року беручи участь в антитерористичній операції на Сході України, під час мінометного обстрілу загинув підполковник Юрій Вікторович Коваленко, 1977р.н. заступник командира загону 3- го окремого полку спец. призначення (м. Кіровоград)] // Бершад. край.- 2014.- 25 лип.

Барашенко Юрій Петрович

(02.05.1966 – 03.08.2016)

      Барашенко Юрій Петрович народився 02  травня  1966 року у с. Шумилово Бершадського району.

    Закінчив Красносільську середню школу Бершадського району.  Проходив військову службу в лавах Повітряно-десантних військ Збройних Сил СРСР. Служив у Групі радянських військ у Німеччині. Здійснив 57 стрибків з парашутом.

  Після армії закінчив факультет фізичного виховання Вінницького державного педагогічного інституту (нині – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського). Займався парашутним спортом, грав у хокей на траві, брав участь  у чемпіонаті СРСР. 5 років працював тренером дитячо-юнацької спортивної школи у місті Бершадь Вінницької області, потім – вчителем фізичної культури та військової підготовки загальноосвітньої школи села Красносілка Бершадського району.

    Одружений, дружина Барашенко Оксана Вікторівна, син Денис, донька Вікторія. Із родиною проживав у селі Маньківка Бершадського району Вінницької області. Займався спортом. Виступав за футбольну команду «Цукровик Красносілка». Був чемпіоном та призером районних, обласних, республіканських змагань з футболу та легкої атлетики.

Юрій Барашенко  був ці­лес­пря­мо­ва­ною лю­ди­ною, офі­це­ром ви­со­кої чес­ті та гідності. Учитель за спеціальністю, гуманіст за життєвими принципами і великий патріот України.  Він любив свою землю, людей, життя і вірив у майбутнє України. Майже  двадцять років виховував молоде покоління, любив учнів, долучав їх до  спорту та здорового способу життя,  для своїх учнів був не просто учителем, а товаришем і наставником. Його доб­ро­ти, щи­рос­ті, лю­бо­ві та по­ва­ги до лю­дей, вистачило б на весь світ…  Юрія Петровича любили і поважали колеги, учні, друзі, односельці  за справедливість, вміння підтримати і допомогти

    22 квітня 2015 року Бершадсько-Теплицьким районним військовим комісаріатом Вінницької області мобілізований до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (нині – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного; місто Львів). Служив у 9-му окремому мотопіхотному батальйоні 59-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина польова пошта В2248).  Деякий час ніс службу на адміністративному кордоні з окупованою російськими військами Автономною Республікою Крим.

    Із вересня 2015 року капітан, командир мотопіхотної роти 9-го окремого мотопіхотного батальйону 59-ї ОМПБр, в/ч пп В4050 (Гайсин)  Юрій Барашенко брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Петрович». Ніс службу у районі міста Попасна Луганської області. За зразкову службу отримав звання капітана та став командиром роти. Серед відзнак: орден “За вірність народу України”, дві медалі: “Захисникам Вітчизни” та “За оборону рідної держави”, листи-подяки.

      3 серпня 2016 року близько 14:00 капітан Барашенко на позиції батальйону був важко поранений у голову. Тяжкопораненого офіцера доправили до лікарні у місто Попасна Луганської області, де він помер того ж дня. Його жит­тя обір­ва­лось за нас, за Ук­ра­їну… Гос­подь за­би­рає кра­щих. Командир роти Юрій Барашенко загинув у боротьбі за територіальну цілісність України, як щирий патріот та справжній герой. Він був офі­це­ром, який знає, що та­ке честь, обов’язок та від­по­ві­даль­ність. Мав міц­ний, на­дій­ний тил — хо­ро­шу, друж­ню сім’ю .

  Поховання Юрія Барашенка відбулося  у с. Маньківка  6 серпня 2016 року. У нього залишилася дружина Барашенко Оксана Вікторівна, двоє дітей – син Денис  та дочка Вікторія. Батьки – Петро Феодосійович та Марія Григорівна проживають у с.Шумилово Бершадського району.
    Барашенко Юрій Петрович  ніколи не нарікав, був оптимістом і щиро вірив у справедливість. Його смерть принесла не лише біль втрати,  а ще розчарування та жахливі версії причин смерті. Родині довелося боротися за чесне ім’я свого чоловіка, батька, друга… Слідство тривало не один місяць, але родина не залишилась наодинці із своїм горем, районна та місцева влада допомагала, підтримувала сім’ю,  усі прагнули знайти істину.   В результаті зробленої величезної роботи та докладених надвеликих зусиль справедливість  відновлено.  Згідно  наданого витягу з протоколу військово-лікарської комісії №19 від 11 січня 2018 року – причина смерті Барашенка Юрія Петровича пов’язана із захистом Батьківщини.  17 січня 2018 року  дружині  загиблого Барашенко  О.В. та сину Барашенко Д.Ю. встановлено  статус члена сім’ї загиблого.
    Шлях боротьби за правду і справедливість  пройшли всі разом: родина, влада, громадськість, волонтери, величезне сприяння було від Народного депутата України Миколи Кучера. І жодного дня не сумнівались, що наш земляк Юрій Барашенко високоморальна людина, справжній герой, який віддав життя заради миру в Україні.
Капітан Ю.П. Барашенко, командир мотопіхотної роти – людина високої честі та гідності..

Нагороди і відзнаки:. За зразкову службу отримав звання капітана та став командиром роти. Серед відзнак: орден “За вірність народу України”, дві медалі: “Захисникам Вітчизни” та “За оборону рідної держави”, листи-подяки.

Меморіалізація:24 серпня 2017  року у День  Незалежності України у с. Красносілка Бершадського району  Вінницької області відкрито меморіальну дошку земляка,   випускника, вчителя фізичної культури та захисту Вітчизни Красносільської школи, чудової людини та справжнього друга, який загинув захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України Юрія Петровича Барашенка.

     Рішенням сесії Маньківської сільської ради іменем Юрія Барашенко названа вулиця у с.Маньківка Бершадського району Вінницької області.

 На місці поховання встановлено пам’ятний знак  Юрію Барашенку

   У боротьбі за незалежність полягли кращі сини Бершадщини, ми схиляємо голову перед пам’яттю наших героїв і у щирій молитві просимо Господа дати мир в Україну. Бо і сьогодні на передовій: добровольці, військовослужбовці, прикордонники, капелани, волонтери, медичні працівники ризикують життям заради України.
   Капітан Ю.П. Барашенко   на­зав­жди за­ли­шить­ся в на­шій пам’яті справ­жнім офі­це­ром, доб­рим ко­ман­ди­ром для під­леглих і то­ва­ри­шем для дру­зів, лю­ди­ною, яка дос­той­но жи­ла та від­важно віддала своє життя за рідну землю, як приклад патріотизму, незламності духу, добра, самопожертви та безмежної любові до України. На жаль найкращих забирають небеса.

  Вшануймо пам’ять нашого земляка капітана Юрія Барашенка щирою молитвою та хвилиною мовчання.
      Герої не вмирають!

Література:

Погончик, Г. На передньому краї.- Вінниця: ТОВ «Меркьюрі- Поділля», 2017.- 432с.

Із змісту:Барашенко Юрій Петрович.- с. 363-365

Юрій Барашенко був щирим патріотом і надзвичайною людиною:[про Юрія Петровича Барашенка, який 3 серпня загинув під час виконання бойового завдання на Сході України]/Є фото//Бершад. край.-2020.- 30лип.

Юрій Барашенко віддав своє життя у боротьбі за цілісність України:[3 серпня минає три роки з дня загибелі у зоні проведення АТО/ООС нашого земляка Барашенка Юрія Петровича]//Бершад. край.-2019.- 2 серп.

Стефанцов, І. Капітан Юрій Барашенко був людиною високої честі та гідності:[про нашого земляка, відважного воїна і патріота Україна Барашенка Юрія Петровича, який загинув в АТО]//Бершад. край.-2018.- 3 серп.

Гущак, Н. Залишиться в серці кожного з нас: [про земляка, загиблого в АТО Юрія Брашенка згадують односельці]/Є фото/ Н. Гущак // Бершад. край .-2018.- 3 серп.

Коломієць, В. Завдяки спільним зусиллям чесне ім’я мого батька відновлено:[про причини загибелі учасника АТО Володимира Барашенка]//Бершад. край.-2018.- 1 черв.

Зонова, І. Смерть Юрія Барашенка:[про обставини загибелі Юрія Барашенка, командира 59-ї мотопіхотної бригади]/І. Зонова//Бершад. край.-2018.- 25 трав.

Іванченко, Г.Встановити справедливість ! Збори громадян на підтримку родини загиблого земляка Юрія Барашенка/ Г. Іванченко// Бершад. край.- 2017. – 24 берез.

Пам’яті друга : [про загиблого в АТО командира 1-ї роти 9 –го батальйону 59 – ї окремої мотопіхотної бригади, капітана Барашенка Юрія Петровича (2.05.1966 – 3.08.2016 рр) з с. Красносілка] // Бершад. край.- 2017.- 3 лют.

Пам’яті Юрія Барашенка: [про міжобласний турнір по футболу пам’яті офіцера збройних сил України Барашенка Юрія Петровича]//Бершад. край.- 2017.- 5 трав.

Коломієць, В. Наші шляхи боротьби за правду…: [донька загиблого військового – учасника АТО розповідає про загиблого капітана Юрія Барашенка]/Є фото/ В. Коломієць // Бершад. край.- 2017.- 4 серп.

Прибила, Л. Пам’ятаємо, любимо … : [12 вересня минає 40 днів з дня загибелі в зоні АТО Юрія Петровича Барашенка – офіцера, вчителя, патріота] /Є фото/Л. Прибила //Бершад. край.- 2016.- 9 верес.

На сході України загинув Юрій Барашенко з Маньківки: [про загибель Юрія Петровича Барашенка, який народився 2 травня 1966 р. у с. Шумилів Бершадського району, проживав у с. Маньківці, працював учителем військової підготовки у Красносільській ЗОШ. Поховали героя 6 серпня 2016 р. у с. Маньківка]/ Є фото // Бершад. край.- 2016.- 12 серп.

Руденко, Р. Дорогу до могил героїв має знати кожен: [про автопрощу пам’яті загиблих героїв: Ю. Коваленка, В. Дремлюха, Ю. Тарасенка, Ю. Барашенка, а також до пам’ятного знаку Костянтина Могилко ]/ Є фото/Р. Руденко // Бершад. край.- 2016.- 28 жовт.

Дремлюх В’ячеслав Анатолійович

( 23.09.1991-29.08.2014)

Дремлюх Вячеслав Анатолійович народився  23 вересня 1991 року у м. Бершадь. В  родині Дремлюхів:Анатолія  Володимировича та  Галини Іванівні зростали двоє дітей син та донька.

Друзі та рідні  запам’ятали Вячеслава  добрим і веселим хлопцем, завжди усміхнений, наполегливий, емоційний, активний учасник шкільних заходів та спортивних секцій. Девізом його життя були слова «Все буде добре». Навчався у Бершадській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів №3.   Після закінчення школи вирішив вступити до лав Збройних Сил України, де проходив службу стрільцем-помічником гранатометника батальйону охорони військової частини.

     Ровесник незалежності України В’ячеслав Дремлюх у  неповних 23 роки, в червні 2014-го року був мобілізований, як доброволець у Збройні Сили України. Служив  стрільцем-помічником гранатометника 7-го окремого полку армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, прикомандирований до складу 2-ї батальйонної   тактичної групи  51-ї окремої механізованої бригади (військова частина А3913, місто Новий Калинів Самбірського району Львівської області у 2016 році полк було переформовано у 12-ту окрему бригаду армійської авіації).  

З серпня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. На  його військову долю випала участь у найкривавішій битві неоголошеної війни на Сході України в Іловайському котлі, однієї з найгероїчнішої та водночас найтрагічнішої сторінки в історії нашої держави.

У серпні  2014 року  2-а батальйонна тактична група (БТГр) 51-ї ОМБр у якій служив В’ячеслав Дремлюх, виконувала завдання в районі Іловайська по рубежу Олександрівка — Кірове — Новодвірське. Саме на ці серпневі дні припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення.

     Українським військовим гарантували безпечний вихід через так званий «зелений коридор». Згідно з домовленістю, на світанку 29 серпня 2014 року, передбачалося здійснити супровід двох колон українських підрозділів до рубежу Старобешеве — Новокатеринівка.  В 04.45 год   29 серпня розпочався запланований вихід українських підрозділів, які блокували та зачищали м. Іловайськ, на рубіж Многопілля — Агрономічне.

    Офіцери ЗС РФ неодноразово відтягували час проходу через так званий «зелений коридор». Зрештою, російське командування підтвердило вихід сил АТО з зачохленим озброєнням. За цей час підрозділи агресора зайняли вигідні позиції та під час виходу  впритул розстріляли колони українських військ, які виходили з Іловайська. Домовленості про перемир’я виявилися пасткою, що була спланована. Як наслідок: 576 годин безперервних боїв, з 1700 людей, що брали у них участь, 366 загиблих, 429 поранених, 128 полонених, 158 зниклих безвісти.

      Солдат В’ячеслав  Дремлюх разом з іншими військовослужбовцями виходив з «Іловайського котла».  У районі села Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області колона була обстріляна ворогом. Внаслідок обстрілу 29 серпня 2014 року  наш земляк В’ячеслав  Дремлюх загинув, коли разом із добровольчими батальйонами та військовими колоною покидав місце кривавої битви, під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі біля села Новокатеринівка. 2 вересня  серед 88 тіл українських вояків привезено до запорізького моргу, Славко був  упізнаний родичами та бойовими побратимами.

    Іловайська трагедія забрала життя молодого хлопця, який виріс у звичайній бершадській родині, любив життя, мріяв, планував, будував плани на багато років. Залишила у вічній скорботі батьків, рідних, близьких, друзів Славка.

   23 вересня Славко  мав би святкувати своє 23 – річчя. Але до нього він не дожив. 6 вересня 2014 року Бершадщина прощалася із загиблим під м. Іловайськом жителем міста Бершаді В’ячеславом Дремлюхом. В останню путь проводжали героя всім містом, розділяючи горе рідних та близьких. Було багато молоді,  яка виростала та виховувалася у роки незалежності нашої країни. Кожен із присутніх, переосмислюючи життєві цінності, подорослішав на півжиття, адже прощалися із юнаком, якому б ще жити і жити.
В’ячеслав Дремлюх похований на кладовищі у  м.Бершаді. У нього залишилися батьки та сестра. 

Нагороди і відзнаки: Указом Президента України за особисту мужність та героїзм, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Дремлюх В’ячеслав нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно. 

Меморіалізація:

У квітні 2015 року в місті Бершадь на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №3 (вулиця Юрія Коваленка, 54), де навчався В’ячеслав Дремлюх, йому відкрито меморіальну дошку.

29 грудня 2015 року рішенням Бершадської міської ради вулиця Урицького у місті Бершадь перейменована на вулицю В’ячеслава Дремлюха.

23 серпня 2016 року в місті Бершадь на початку вулиці В’ячеслава Дремлюха, де народився і виріс Герой, йому відкрито пам’ятний знак.

У школі № 3 міста Бершадь Вінницької області відкрили Музей Гідності та Свободи окремий стенд присвячений загиблим АТОвцям, випускникам школи. Це Герой України Юрій Коваленко та ВячеславДремлюх.

Скільки б не минало часу від   Іловайських подій та немає і не буде забуття  героїзму та мужності бійців, що боронили і боронять нашу землю сьогодні. : Для українців Іловайська історія – це, з одного боку – трагедія, а з іншої сторони – це історія про величезний подвиг дуже багатьох людей,  серед яких і наш земляк.

Вячеслав Дремлюх – справжній патріот України, був веселим, життєрадісним хлопцем, який любив життя, пригоди,  друзів, Україну. У важку для країни годину, став на її захист, не вагаючись, і віддав за свободу та незалежність України найцінніше –  своє молоде життя. Згадуючи  Вячеслава Дремлюха , схилімо голови в щирій молитві перед пам’яттю загиблих за Україну, перед пам’яттю нашого молодого земляка, патріота, добровольця, щирого сина України.. Герої не вмирають!

Література:

Дьомін О. Маловідомі сторінки історії Бершаді. вид. друге, доп.- Вінниця:ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2020.- 232с, іл.

Із змісту:Дремлюх В’ячеслав Анатолійович.- с.163

Погончик, Г. На передньому краї.- Вінниця: ТОВ «Меркьюрі- Поділля», 2017.- 432с.

Із змісту: Дремлюх В’ячеслав Анатолійович.- с. 350-358

Сім років з дня загибелі В’ячеслава Дремлюха – учасника битви під Іловайськом: [29-серпня обірвалося життя солдата, стрільця – помічника гранатометника 7-го окремого полку армійської авіації Сухопутних військ Збройних сил України]/Є фото//Бершад. край.- 2021.- 26 серп.

В’ячеслав Дремлюх – учасник битви під Іловайськом/ Є фото/ Бершад. край.- 2020.- 27серп.

Юнак захищав Україну:[про В’ячеслава Дремлюха, який загинув у 2014 під містом Ілловайском]//Бершад. край.-2020.- 9 лип.

Клітинський, О. Чорне крило Іловайського «Зеленого коридору»:[спогади про В’ячеслава Дремлюха, земляка, який загинув під час операції «Ілловайський котел» ]/Є фото/О. Клітинський//Бершад. край.- 2020.- 3 верес.

Віддав життя за Україну : [29 серпня – 2 роки з дня загибелі В’ячеслава Дремлюха. Відкрито пам’ятний знак]// Бершад. край.- 2016.- 26 серп.

Руденко, Р. Дорогу до могил героїв має знати кожен: [про автопрощу пам’яті загиблих героїв: Ю. Коваленка, В. Дремлюха, Ю. Тарасенка, Ю. Барашенка, а також до пам’ятного знаку Костянтина Могилко ]/ Є фото/Р. Руденко // Бершад. край.- 2016.- 28 жовт.

Світлої пам’яті В’ячеслава Дремлюха:[про нагородження орденом «За мужність» ІІІ ст.(посмертно) нашого земляка Вячеслава Анатолійовича Дремлюха, згідно із Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року]// Бершад. край.- 2015.- 4 верес.

Бершадщина прощалася з героєм : [про прощання Бершадців зі славним земляком – героєм, жителем міста Вячеславом Дремлюхом (23.08.1991) стрільцем, помічником гранатометника батальйону, старшого солдата, який загинув під час АТО] // Бершад. край.- 2014.- 12 верес.

Заморська, О. Пам’яті Вячеслава Дремлюха : [вірш про загиблого під час АТО земляка] / О. Заморська // Бершад. край.- 2014.- 12 вер.

Тарасенко Юрій Олександрович

16.04.1987- 08.12.2015

 Тарасенко Юрій Олександрович народився 16  квітня 1987 року в селищі Садове Шахтарському районі Донецької області.ах

Навчався у Шахтарській загальноосвітній школі № 1 м. Шахтарськ Донецької області.  Закінчив професійно-технічне училище №98 у м. Шахтарськ Донецької області (столяр-будівельник) у  2004 році.  Працював у с. Садове, Шахтарського району  Донецької області столяром  у  ТОВ  «Будівельник С»

  З 2011 року  разом із дружиною Тарасенко Вікторією Вікторівною та доньками – Папірняк Лаура Сергіївна 2004 р.н., Тарасенко Анастасія Юріївна, 2012 р.н., проживав  у с. Чернятці Бершадського району.ра

Попереду було багато планів, задумів, мрій. Маючи хорошу, дружню сімю, Юрій прагнув досягти успіхів, мати все необхідне для своїх дітей і дружини. Працелюбний та добрий намагався забезпечити добробут у родині. Адже  Юрій прагнув досягти успіхів, мати все необхідне для дорогих серцю людей.

      Однак війна на Сході України змінила долю Юрія. 22 липня 2015 року Юрій Тарасенко був мобілізований до Збройних Сил України.  Спочатку були військові навчання у військовій частині 2615 с. Старичі Львівської області. Згодом  направлений до 44–ї окремої артилерійської бригади (44 ОАБрв/ч А3215, пп В1428) — військове з’єднання артилерійських військ Збройних сил України, створене у 2014 р. Бригада входила до складу оперативного командування «Захід». Місце дислокації — м. Тернопіль. Підрозділи бригади були направленні для виконання бойових завдань у зоні  проведення  антитерористичної операції .  Юрій мав звання молодшого сержанта та служив на посаді головного сержанта інженерної роти військової частини, польова пошта В1428.

   За розповідями його побратимів, він був щирим та відкритим, із ним було цікаво спілкуватися, любив свою родину і охоче про неї розповідав. Як син народу України Юрій пішов  виконувати свій обов’язок перед Батьківщиною. Він з гідністю ніс бойову службу в лавах Збройних Сил України. На превеликий жаль, не повернувся до своєї домівки живим. Загинув, захищаючи нашу незалежність.

 Артилерист,  молодший сержант, головний сержант роти, 44-ї окремої артилерійської бригади Юрій Тарасенко загинув 8 грудня 2015 року поблизу селища  Побєда Новоайдарського району Луганської області, у зоні бойових дій АТО. Причиною смерті стало вогнепальне кульове наскрізне поранення грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів, яке виявилося несумісним  із  життям. Вогнепальне поранення пов’язане із виконанням обов’язків військової служби. Поховання відбулося 11 грудня 2015 року у с. Чернятка.

За іронією долі  Юрій Тарасенко народившись у м. Шахтарську  на  Донбасі, свою долю Вікторію з Чернятки зустрів на Вінниччині, а  загинув від  кульового поранення неподалік від малої батьківщини, повернувшись на вічний спочинок у село, що стало йому рідним.

Нагороди і відзнаки: Нагороджений  посмертно нагрудним знаком  «Почесна відзнака 44 ї окремої артилерійської бригади» 09.12.2015року та  нагрудним знаком «Учасник АТО» – 30.01.2016 рік.

Меморіалізація:На місці поховання встановлено пам’ятний знак  Юрію Тарасенку.

   Молодий чоловік, батько, син Юрій Тарасенко  поклав своє життя за нашу землю, віддав життя Україні, був до кінця вірний військовій присязі.  Його ім’я занесено до Книги вічності України.  Свіча пам’яті Юрія Тарасенка горить   і нагадує кожному, якою високою ціною захищається мир, незалежність і територіальна цілісність України.


  Вшануймо пам’ять загиблого  воїна Юрія, який віддав за мир в Україні своє життя. Пам’ятаємо подвиг героя – доки пам’ятаємо він живе серед нас.  Герої не вмирають!

Література:

Погончик, Г. На передньому краї.- Вінниця: ТОВ «Меркьюрі- Поділля», 2017.- 432с.

Із змісту:Тарасенко Юрій Олександрович.- с.361-362

Юрій Тарасенко віддав життя за Україну:[про земляка з с. Чернятка, який загинув 8 грудня 2015 р. в районі с. Победа, Новоайдарівського р-ну Луганської обл. під час ООС]//Бершад. край.-2020.-3 груд.

Згадаймо Юрія Тарасенка, який віддав життя за Україну:[про вшанування пам’яті земляка, який загинув за мир в Україні під час АТО ]//Бершад. край.- 2019.- 6 груд.

Руденко, Р. Дорогу до могил героїв має знати кожен: [про автопрощу пам’яті загиблих героїв: Ю. Коваленка, В. Дремлюха, Ю. Тарасенка, Ю. Барашенка, а також до пам’ятного знаку Костянтина Могилко ]/ Є фото/Р. Руденко // Бершад. край.- 2016.- 28 жовт.

І горе і сльози Чернятки : [про проводи в останню путь воїна АТО, артилериста Юрія Тарасенка, уродженця м. Шахтарська на Донбасі ]/Є фото // Бершад. край.- 2015.- 18 груд.

Загинув мобілізований житель Чернятки Юрій Тарасенко: [7 грудня 2015 р. обірвалося життя Юрія Тарасенка – мобілізованого жителя с. Чернятка. Народився Юрій 16 квітня 1987 р. у селищі Садове Шахтарського р-ну Донецької обл.] // Бершад. край.- 2015.- 11 груд.