У Комунальному закладі «Бершадська бібліотека» організовано виставку-портрет «Феномен Яворівського», приурочену до 80-річного ювілею Володимира Яворівського (11.10.1942), українського письменника, публіциста, відомого політичного і громадського діяча.
Народився Володимир Яворівський 11 жовтня 1942 року в поліському селі Теклівці на Вінниччині в сім’ї колгоспника. Закінчивши 1964 року філологічний факультет Одеського університету, працював у редакціях газет, на радіо, кіносценаристом, завідувачем відділу прози й заступником редактора журналу «Вітчизна». З весни 1989 полишив літературу і, за власним зізнанням, «весь пішов у політику», ставши депутатом Верховної Ради України. Першою книжкою В. Яворівського стала повість у новелах «А яблука падають».
Уже в перших двох книжках автор знайшов себе, свій стиль. На початку 70-х у колишньому глухому, але живописному закутку Полісся — Чорнобилі розгорнулося будівництво «мирної» атомної електростанції. Спокусившись «надсучасною» проблемою, молодий письменник їде на будову і пише роман-хроніку «Ланцюгова реакція». Згодом В. Яворівський пише роман «Оглянься з осені».
Наступним твором, який приніс порівняний успіх письменникові, був роман «Автопортрет з уяви». В центрі його — доля надзвичайно обдарованої української жінки, народної художниці Катерини Білокур, чий унікальний талант високо оцінив Пабло Пікассо.
На початку 80-х виник задум документально відтворити у слові трагедію і велич Кортелісів — села знищеного фашистами. «Вічні Кортеліси» удостоєні Державної премії України ім. Т. Шевченка (1984).
Наприкінці квітня 1986 світ потрясла катастрофа на Чорнобильській АЕС. В. Яворівський з гідною подиву оперативністю пише роман «Марія з полином у кінці століття».
Портрет В. Яворівського був би неповним, якби не було сказано й про те, що не з меншою енергійністю, ніж у художній творчості, він працював і в публіцистиці, про що свідчать чотири збірники творів цього жанру: «Крила, вигострені небом», «Тут, на землі», «І в морі пам’яті джерело», «Право власного імені».
Працював редактором Одеського радіо, кореспондентом редакції газети «Запорізька правда», «Прапор юності», «Літературна Україна», редактором запорізького радіо, кіносценаристом львівського телебачення, літконсультантом, референтом Спілки письменників УРСР, завідувачем відділу прози, заступником головного редактора журналу «Вітчизна». Член Спілки письменників України з 1971 року, Спілки журналістів України з 1969 року.
Володимир Яворівський народний депутат України 1-го, 2-го, 4-го 5-го, 6-го скликань. Один із засновників Народного Руху України, очолював Оргкомітет Руху, з 1989 року — голова Київської координаційної ради Руху.
Кожної неділі люди слухали авторську радіопередачу «Двадцять хвилин з Володимиром Яворівським». Ці передачі виховували з малоросів українців, наповнюючи гордістю за свій народ, за свою націю. Класик з хутора Теклівка ніколи не забував про свою малу батьківщину, допоміг провести для своїх земляків газ, відкрив церкву, тому у селі його вважають своїм.
Володимир Олександрович нагороджений багатьма відзнаками і нагородами. Він Лауреат Державної премії України імені Тараса Григоровича Шевченка за повість «Вічні Кортеліси» (1984 рік), має Орден «За заслуги» III ступеня та Орден Христа Спасителя УПЦ КП, отримав Літературну премія імені Дмитра Загула (2005).
Пішов з життя борець за Незалежність України 16 квітня 2021. Яворівського було поховано на Байковому кладовищі в Києві.
All-focus
