21 квітня минає рік від дня загибелі мужнього, сміливого, доброго, надійного та вірного захисника України війтівчанина Олексія Семенця.
Народився 30 березня 1995 року у с. Війтівка Бершадського(нині Гайсинського) району. Навчався у Війтівській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. Відмінник у навчанні, юнак з дивовижним нестандартним математичним мисленням та великим майбутнім. Яскравий, неординарний хлопець, який найціннішим у житті вважав три речі: відповідальність, вірність, чесність.
Навчався у Бершадському медичному коледжі та отримав професію фельдшера. У 2014 році став студентом Вінницького медичного університету ім. М.І.Пирогова. Мріяв рятувати людей.
У 2020 році підписав контракт із ЗСУ та пішов добровольцем. З 16 травня 2020 року Олексій був бойовим медиком 3 взводу 1 роти 9 окремого мотопіхотного батальйону «Вінницькі скіфи» 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Прагнув бачити Україну могутньою багатою без фальші й корупції. Щиро радів добрим змінам у рідній громаді, коли приїхав на День села.
У ЗСУ головним його завданням було – рятувати бійців. Але коли треба було працювати зі зброєю, медик Олексій і це міг робити відмінно. В перші дні масштабного російського вторгнення потрапив разом із підрозділом в оточення, звідки їм вдалося вийти в Запорізьку область.
Мужньо та сумлінно виконував бойові завдання та службові обов’язки. Надавав невідкладну медичну допомогу, знеболював, обробляв рани аби хлопці могли хоча б елементарно пересуватися та вийти з оточення.
Його командир із сумом згадував, що снаряди ще летять, а Олексій вже біжить допомогти побратимам. В перший день війни, коли ми були на Новотроїцькому перехресті, він на одному фланзі сам стримував наступ піхоти», – згадує командир взводу.
Олексій без страху вступив у бій в населеному пункті Новотроїцьке, з обмеженою кількістю боєприпасів. Він сам лежав на лівому фланзі у відкритому полі та вогнем стримував ворожу піхоту певний час, аби його хлопці могли відійти на вигідніші позиції. Коли було закріплення на певних територіях завжди піклувався про особовий склад підтримував бойовий дух побратимів. Особисто спілкувався із волонтерами аби забезпечити військовослужбовців всієї роти всіма необхідними медикаментами та аптечками.
На перехресті коли тримали оборону в Запорізькій області, понад 25 разів були під обстрілами, Олексій під час бою надавав медичну допомогу, ризикуючи щоразу своїм життям і рятуючи побратимів. Навчав мобілізованих надавати самим собі правильну домедичну допомогу.
18 квітня 2022 року йому присвоєно «молодшого сержанта». За спогадами сестри Ангеліни, Олексій хотів отримати це звання та отримав, але, на жаль, дізнався про це тільки з небес. Він ніколи не жалівся. Не казав, що важко, або ще щось. Казав, що йому, як і хлопцям. Олексій Семенець врятував десятки життів своїх побратимів.
Загинув Олексій Семенець 21 квітня 2022 року в Донецькій області. Після артилерійського обстрілу він кинувся надавати допомогу бійцям із сусіднього підрозділу, які запросили допомогу. В цей час туди зайшла російська диверсійна група. Олексій загинув, надаючи медичну допомогу пораненому воїну.
Його коротке життя стало прикладом мужності, героїзму, патріотизму, любові до рідної землі, до України. Він був світлою, щирою, людиною з великим серцем і доброю душею. Схиляємо голови в глибокій скорботі.