Село Кошаринці славиться своїми родючими чорноземами та працьовитими людьми. Це мальовниче село потопає у прекрасній природі, яка всюди куди не глянь оком . Чого варте лише розміщення села понад річкою Південний Буг. У селі і навколо нього протікає кілька приток , це на північному заході від села – річка Бучак, та річка Синюха про яку далі піде наша мова. Але хочеться, ще трішки торкнутися тих таємничих куточків, які до вподоби місцевим жителям та гостям села.
Кошаринці хоч село маленьке, але має велику душу. Населення здавна займалося землеробством та скотарством. Оскільки мешканці займалися переважно тваринництвом,звідси й пішла назва. За переказами біля села була велика кількість «кошар» тобто огорож, куди заганяли овець. Звідси пішла і назва села – Кошаринці. Місцеві мешканці називають цю територію: «Узбіччя» та «Бучак» – це ті місця куди хочеться завжди повертатися. Краса природи тут зачаровує, проникає десь далеко у серце, і назавжди залишається там. Це місця сили, місця духу, місце наших предків. Саме тут протікає бурхлива притока Бучак. Холодна та чиста вода цієї річки ніби повертає нас у минуле. Її береги, які залишаються не зачіплені людиною, несуть у собі красу своєї незайманості.
Цілющі властивості води із ще однієї річки, яка згадувалася на початку, Синюхи, люди побачили ще за часів зародження села. Бере свій початок вона у вершині Кошаринців (село розміщене у низині). Звідси і пішла назва мінеральної води, яку тут розливали – «Вершина». Почав працювати цех за керівництва Людмили Тарасівни Глушко у 90-х роках. Славилася наша вода далеко за межами району. На даний час виробництво води не відбувається, але жителі села сподіваються, що настане час коли слава про мінеральну воду «Вершина» знову покотиться нашим районом.