Красносільська сільська бібліотека долучається до бібліотечного проекту “Перлинки рідного краю” та пропонує переглянути відео розповідь про маєток Ліпковських.
Село Красносілка засноване у середині ХVІІ столітті та розташоване на південному сході Вінницької області за 22 км від районного центру.
На території громади знаходяться пам’ятки історичного, архітектурного та археологічного значення.
У 1823 році власник Красносілки Генріх Ліпковський (1801-1871) розпочав будівництво маєтку, який по проекту зводився в італійському стилі. З його вікон відкривався мальовничий вид на річку Південний Буг.
В 1860 року ми вже зустрічаємо маєток в дещо переробленому вигляді. Головний будинок має два поверхи з двоскатним дахом з партерами. А веранда була з односкатним, на колонах. В лівому куті головної споруди були колони, а також арки і закрита тераса.
Вже в 1873 році палац знову дещо змінив свій вигляд, особливо тераси, де в правій, з високими закритими вікнами знаходилася оранжерея.
Найкращою тут була бальна зала – висока з багатьма орнаментами та арками. Нагорі стіни покриті штукатуркою з характерними гротами. Доповнювали величавість велика люстра з кришталю, а на підході проглядалося кілька відтінків паркету. Був камін з світлого мармуру, над яким висіли скульптури, а навколо – картини в позолочених рамках.
Зала для балів і декорацій була дуже величава, а попід стінами стояли крісла в стилі Людовіка Філіпа і банкетки. Тут було два салони, а стіни вимальовані яскравими орнаментами.
Подібний вигляд мала і друга зала, де всі речі були позолочені. Тут в колекції були зібрані кубки, чашки, полумиски, різні китайські фігурки.
Цікавою у палаці була й система опалювання, а покої відзначалися величністю і оригінальною умебльованістю, особливо різноплановими диванами. Сучасники схвально відгукувалися і про галерею Ліпковських, яка, вишукано оформлена, поєднувала в собі картини з декількох десятків образів.
Вражаюче виглядала зала їдальні. Це, насамперед, різні балкони, розмальована стеля, старовинний годинник. В центрі знаходилася гарна шафа і великий овальний стіл зі стільцями.
Поряд висаджено парк, з алеями вимощеними цеглою і альтанками, в якому зростали найрізноманітніші породи дерев, кущів та квітів.
Як пише Леон Ліпковський, брат Генрика Ліпковського-молодшого, у своїх спогадах ХХ століття: “…сад, що розкинувся перед будинком, хоча й гарно окреслений, не вирізняється пишною рослинністю, оскільки розташований на схилі, зверненому на південь. Цей сад був предметом догляду моєї мами у вільний час”.
А посеред парку, крім верхнього, діяв ще один фонтан. Доглядали за парком кілька працівників, роботою який керувала пані. За наявною інформацією другий фонтан розміщувався посередині паркової зони навпроти верхнього фонтана і парадного входу в будівлю (ще до 1960-х там зберігалося від нього місце).
Саме вниз від цього фонтана територія й була засаджена деревами. Верхня частина парку, між фонтанами, була засіяна травою та подекуди засаджена кущами, у більшості – трояндами різних сортів. Вся паркова зона була розшита вимощеними доріжками. Вздовж кам’яного муру росли кущі китайського бузку. Площа парку сягала близько трьох гектарів. Таким парк був сформований на кінець 1800-х років.