Джерельні скарби села Михайлівки приваблюють чистою прозорою водою та оповиті таємничістю прадавніх легенд і переказів. У загальнобібліотечному проекті «Перлинки рідного краю» презентується затишне та цікаве село Михайлівка, яке розкинулось по обидва боки річки Яланець. У Михайлівці багато топонімічних та гідронімічних місцин, серед яких криниці про які ходять легенди та перекази місцевих старожилів. Криничка велика чи мала, а чи просто джерельце, що б’є з-під земля- символ святості, чистоти й високої духовності. Криниця тілесно і духовно зв’язує предків і нащадків: перші криницю викопали, другі – з неї п’ють та бережуть, як святиню.
Поважати і пам’ятати про тих, хто викопав криницю чи розчистив джерело, а ще любити і шанувати тих, з ким п’єш з неї воду – то наше українське єство. У народі побутує думка, що гарна розмова біля криниці – то щоденне духовне спілкування, а сварка біля неї – то великий гріх.
Люди багато років вважають, що коли викопати криницю, то на небі спалахне зірка, бо скільки криниць на землі, стільки зірок на небозводі. І якщо вам доводилося бачити як падає небесниця, знайте, то десь замулилось джерело. Щоб не згасли зірки на небі, оберігайте живі криниці. У Михайлівці збереглися ті криниці з яких пили воду козаки та воєводи, криниці, що і сьогодні дарують людям цілющу воду та рятують від спраги. Біля криниць висаджують вербу, калину, які не тільки прикрашають місце, а й оберігають воду від спеки. У релігійні свята у криницях освячують воду, чекаючи дощу, а ще біля криниць відпочивають та згадують минувшину…
Запрошуємо на віртуальну мандрівку до старих михайлівських криниць.