«Скарби бабусиної скрині» сіл Лісниче та Вовчок

  

Скарби бабусиної скрині відкривали у Лісничанській сільській бібліотеці під час  бібліотечних етнозустрічей, які організувала завідувачка бібліотекою Лідія Сторожук в рамках загально бібліотечного етнопроекту.

 Лісницька та вовчанська скрині дуже багаті на  неймовірної краси вишиті рушники, подушки, сорочки, домоткані рядна та хідники. Як  святиню ці  багатства оберігають мешканки сіл Лісниче та Вовчок Ксенія Бенера та Галина Немировська. Це не просто старовинні речі, це енергія поколінь багатьох родин,  в них традиції і звичаї, в них радість і печаль. Юні користувачі бібліотеки із зацікавленістю роздивлялися етнічні речі, деякі приміряли, окремих торкалися, як експонатів і кожен з них ніс свою історію та багаторічну пам’ять. Та найбільше дівчаткам припав до душі український віночок, де сплелись воєдино краса і традиції  українського народу.

     Український вінок — один з найдавніших символів, він сплетений із пахучих трав та ніжних квітів, прикрашений барвистими стрічками і наділений магічним змістом.  Як стародавня етнічна прикраса, вінок лежить в основі національної самобутності українців. Оспіваний у піснях та оповитий легендами, український вінок має багатовікову історію.  Наші предки розуміли, що основна частина тіла людини, якою вона розуміє світ і впливає на нього, — це голова, тож створювали для неї вінки-обереги..

    З давніх-давен вінок був книгою душі молодої дівчини: мовою квітів вона висловлювала свої почуття, виражала душевний стан і «розповідала» про події, що відбулися у її житті.  Мак — квітка мрій, символ краси та молодості, цвіт вишні та яблуні — материнська любов та відданість, ромашка — символ ніжності, соняшник — символ відданості,м’ята — оберіг дитини та її здоров’я,волошки у віночку — символ людяності,ружа, мальва і півонія — символи віри, надії, любові, калина — краса та дівоча врода, польовий дзвіночок — символ вдячності.  А найміцнішим оберегом є  барвінок, що символізує безсмертя людської душі, є зіллям кохання та дівочої вроди.

    Розмаїття українських вінків просто вражає: магічні, звичаєві, ритуальні та вікові — разом більше 77 видів.

   Весільний вінок в Україні, як один з найголовніших атрибутів весілля, побутував з давніх часів. В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. до українок з Західної Європи прийшла мода на воскові вінки, які дуже вподобали українки, і практично до кінця 80-х років ХХ століття восковий вінок був прикрасою нареченої. Весільні воскові віночки Східного Поділля виготовляли  з різних матеріалів: віск, парафін, стеарин, лой, дріт, папір, фольга, деревна стружка, тканина, намистини, нитки, вовна, клей. За кольоровою гамою вінки були кольоровими і однотонними: від жовто-коричневого  до білого.

   Віночки були  різної  форми, але об’єднує їх одна ознака – вишуканість. На відміну від весільних вінків інших регіонів східноподільський є більш стриманим та філігранним у виконанні. Як доповнюючий елемент до вінка на голову вдягали «квітку» чи «букетики». Часто з боків вінка вздовж грудей звисали «берізки» чи «батіжки». За формою вінки теж різнилися. Вони могли бути скромними, невеликими за розміром, побудовані на одній основі, з небагатьма елементами, а були дво, три і чотириярусні. Подолянки вирізнялися любов´ю до великої кількості восковиць (воскові чи парафінові «крапельки» на нитках чи дротиках) на весільних вінках. Існує багато збережених зразків, виготовлених майже суцільно з одних восковиць.

           Після весілля віночки разом зі шлюбними букетами молодої й молодого клали в образ на чільному місці і зберігали, як святиню. Саме тому, до нас дійшли ці зразки в дуже гарному стані, незважаючи на досить крихкий матеріал. Віночки, які  віднайдені у с. Лісничому теж зберігаються у домашніх іконах та  є оберегами багатьох поколінь великих родин.

На сучасному етапі виготовлення воскових вінків в селах майже зникло, залишивши по собі поодиноких свідків. Культура носіння таких прикрас відійшла з її власниками. Але відродження воскових прикрас можливе у вигляді реконструкції, яка на сьогодні є актуальною формою вивчення, збереження та популяризації традиційної культури Східного Поділля.

 Запрошуємо переглянути відеопрезентацію «Скарби бабусиної скрині» із сіл Лісниче і Вовчок, яку підготувала бібліотекар Лідія Сторожук. Тут на вас чекають вишукані українські віночки: старовинні і сучасні, вишиті рушники, сорочки,  подушки,  а ще різне старовинне начиння. Бережімо своє українське – в ньому наша душа і ми самі.