У відділі обслуговування дітей КЗ «Бершадська бібліотека» у форматі мандрівки в українську давнину, відбулися презентації «Скарбів з бабусиної скрині». Бібліотекарі відділу Світлана Єгорова та Олена Струтинська розповіли дітям про культуру і побут українців від найдавніших часів і до сьогодення. Колись у кожній хаті була скриня. І в ній бабусі зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю, Щоб пізнати, що заховано в скрині, діти помандрували у глибину віків. У бабусиній скрині зберігалися рушники, сорочки, хустки, намисто, книги, гроші, мішечок із зіллям та інші речі. Зілля – це надійний оберіг від усякої нечисті. У скринях зберігали висушений полин, чорнобривці, любисток, барвінок, чебрець.
Діти із цікавістю оглядали бабусині скарби, розгадували гастрокросворд українських страв, дегустували вареники під час гри «Еники –беники їли вареники», дружно відповідали на запитання вікторини та дивувалися речам, якими колись користувалися наші предки. У бібліотечній світлиці було багато одягу, взуття, посуду та різного господарського реманенту, а також цікаві старовинні предмети, які є сімейним «скарбом» різних родин.
Головним скарбом цієї бабусиної скрині став старовинний восковий весільний віночок в іконі, якому понад 100 років. В Україні весільний вінок, як один з найголовніших атрибутів весілля, побутував з давніх часів, про що свідчить пісенний обрядовий фольклор. Віночок – неодмінний оберіг і окраса кожної дівчини. Сплітали його з живих квітів, де кожна квітка чи зілля мала своє значення. На Поділлі весільний віночок плели з барвінку , який символізував нев’янучу молодість, вічне життя.
В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. до українок з Західної Європи прийшла мода на воскові вінки, які так припали до серця дівчатам, що практично до кінця 80-х років ХХ століття були чи не найбажанішою прикрасою на весіллі. Часто віночки після весілля вставляли в образ(ікону), як священний оберіг молодої родини.
Багато років бабусині скарби зберігалися у скрині, яка сама є своєрідним скарбом та оберегом, не тільки зберігалося, а й передавалося з покоління в покоління і збереглося до наших часів.
Тож нехай не закривається ніколи бабусина скриня, з якої ми постійно черпатимемо мудрість, любов до рідної землі, до свого народу.