У сільській бібліотеці с. Мала Киріївка відбулася етноподорож «Скарби бабусиної скрині», яку у форматі загально бібліотечного етнопроекту провела бібліотекар Олена Охріменко.
Скриня – символ заможності, збереження сімейних і родинних традицій, поваги до праці й духу предків. Скриня вчить: тільки зберігаючи й шануючи все родинне, духовні й матеріальні надбання попередніх поколінь, сучасне покоління зможе досягти злагоди, благополуччя, розквіту і примноження свого тлінного й нетлінного багатства. В скрині можна знайти одяг, вишиті сорочки, вишиті рушники, прикраси, чоботи, хустки та навіть глиняний посуд.
Глиняний посуд для с. Мала Киріївка є певною мірою візитівкою, бо тут споконвіку славилися цим ремеслом. Гончарство було не лише заняттям більшості жителів села, а й способом виживання. У кожному другому обійсті був гончарний круг. Брудні від глини руки – то звична ознака сільських горшколіпів. Все, що хочеш, можуть зробити вмілі руки майстра, – глечик, миску, макітру, горнятко…
Отож сьогодні знайомимося одним із видів українського традиційного глиняного посуду який виготовляють в селі Мала Киріївка це – Макітра.
Макітра – один із найпоширеніших видів українського традиційного глиняного посуду, назва якого походить від словосполучення «мак терти», – бо здавна в ньому перетирали мак для різдвяної куті. Макітру використовували для розтирання маку, сиру та інших продуктів, для змішування тіста, зберігання круп, борошна, фруктів, приготування страв у печі, а також для десертів.
Макітра «вагітна» добром – говорили наші пращури. Це символ жінки, її сутності. Купувати макітру краще на Великдень чи Різдво, саме так робили наші предки.
Якщо зазирнути в історію побуту українців ХІХ століття, коли улюбленою стравою наших предків був куліш, що пішов із часів козаччини , то його подавали лише у макітрі. Макітра – це є символ єднання сім’ї, яка збиралася за великим столом, де у макітрі парували вареники з картоплею або картопля із розтертим часником та смаженою цибулею. ..
А коли готувалися до весілля , то тісто на коровай та медяники мали вчиняти обов‘язково в новій макітрі. Місити його повинна була одружена молодиця, гарна господиня ще й щаслива в шлюбі. Коли ж закінчувалося весільне застілля, макітру, у якій місили тісто на коровай, розбивали. Як макітра для короваю була одна, нехай і шлюб для молодят буде одним на все життя. Ось такий був звичай.
Що не кажіть, а макітра таки чарівна посудина, недаремно її ототожнювали з людською головою. Колись під макітру стригли чоловіків, одягаючи її на голову.
Наш традиційний глиняний посуд знову стає популярним, особливо МАКІТРА. Без неї і сьогодні не приготуєш вишукані страви традиційної української кухні.
Запрошуємо переглянути відео презентацію бібліотечного проекту «Скарби бабусиної скрині», яку підготувала бібліотекар Малокиріївської сільської бібліотеки Олена Охріменко . Нехай в кожній оселі буде глиняна макітра наповнена добром, любов’ю, затишком і пахне українським козацьким кулішем та смачними варениками.