11 травня минає рік від дня загибелі офіцера Десантно-штурмових військ Збройних Сил УкраїниМартича Станіслава Федоровича. Він був людиною відкритого і доброго серця та щирої душі. Патріот, який мріяв про мирне небо над Україною та щасливе дитинство кожного маленького українця. Військова справа для нього була покликанням.
Народився 6 листопада 1998 року у с. Велика Киріївка. Навчався у Великокиріївській загальноосвітній школі. З дитинства був цілеспрямованим та вольовим юнаком. Стас був гарним другом, веселим хлопчаком, любив ганяти у футбол, їздити на велосипеді та ковзанах. Стас дуже любив життя, людей, друзів, рідну землю.
Після школи вступив у 2012 році до кадетського корпусу Львівського військового ліцею імені Героїв Крут, бо прагнув стати військовим, щоб захищати рідну землю, родину, друзів, Україну. У 2015 році став курсантом Одеської академії сухопутних військ, де здобув професію десантника.
Станіслав Мартич служив у 95-й десантно-штурмовій бригаді, місце постійної дислокації м. Житомир. З 2019 року у Збройних Силах України у м. Сєвєродонецьк Луганської області. За відмінну службу у травні 2020 року Станіслава Мартича нагороджено медаллю «Захисник Вітчизни». Був спортсменом, займався снайпінгом, грав у футзал Перша ліга АТО України, команда КУПОЛ.
З перших днів війни Станіслав Мартич став на захист рідної землі. Як вірний захисник, старший лейтенант Мартич боронив відважно, сміливо, професійно нашу українську землю. У важких, але успішних боях в селі Кам’янка Стас Мартич разом з побратимами 2-ї десантно-штурмової роти 1-го десантно-штормового батальйону розбили величезну кількість рашистів (біля двох батальйонних груп) та звільнили його. У боях у селі Довгеньке, що біля м. Ізюм Харківської області 11 травня 2022 року шалений обстріл ствольної артилерії ворога зупинив життєвий політ нашого героя. У боротьбі за рідну Україну, за її свободу та незалежність, Стас віддав життя, захищаючи Батьківщину і кожного з нас. Не вистачає слів, щоб передати смуток та біль втрати. Для родини, друзів, побратимів, односельців він назавжди залишився щирим, справжнім, добрим, надійним і вірним, та житиме у спогадах, у мріях.
У вічній скорботі залишились мати Любов Олексіївна, батько Федір Петрович рідні та друзі загиблого Станіслава.
Указом Президента України № 468/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого лейтенанта МАРТИЧА Станіслава Федоровича (посмертно) нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховання відбулося 15 травня 2022 року у с. Велика Киріївка.
Молитвою, добрим словом, хвилиною мовчання, згадаймо захисника України, хороброго офіцера честі та гідності Мартича Станіслава Федоровича, який віддав життя за Україну, за наше мирне небо, за майбутнє наших дітей.
СЛАВА ГЕРОЯМ! Герої не вмирають! Вони завжди живуть у наших серцях та захищають нас з небес!