У проекті «Перлинки рідного краю» – село Мала Киріївка

Мала Киріївка тому «Мала», бо  пан з села Великої Киріївки переселив свого сина Кирилюка в яр. Він побудував тут хати, та дав  початок селу Мала Киріївка.

Село має свою особливу «перлинку»,  адже Мала Киріївка споконвіку славилася гончарством. Гончарство було не лише заняттям більшості жителів села, а й способом виживання. У кожному другому обійсті був гончарний круг. Брудні від глини руки – то звична ознака мешканців Малою Киріївки. За багато років у селі утворилися цілі династії гончарів – Коритчуків, Бевзюків, Поньків, Сисаків, Білодідів… Нині гончарством займається родина Сергія Липницького.

      Виробляють посудину на важкому гончарному кругові, що складається з двох дерев’яних кругів. Нижній приводиться в рух ногою, на верхньому гончар руками формує виріб. Для замісу добувають глей – червону глину. До нього домішують протічний пісок із ставка. Обов’язково кидається відсіяний порошок білої глини, яку попередньо відтовчено спеціальними товкачами. Далі вимішували глину, як тісто, постійно поливаючи водою. Після просушки на повітрі (а взимку – на печі) протягом 2-3 тижнів посуд випалювали.  Випалювання – найважчий етап. Температуру у горні треба нагнати до позначки 1800 – 2000 градусів. А коли витягнеш горщики з печі, то однакових не знайдеш. Один – малиновий, аж виблискує, другий – коричневий, третій – ніби мозаїкою вкрився.