До 185 річниці від дня народження Степана Руданського в Бершадськый центральній районній бібліотеці оформлена виставка портрет “І я знов світ живий оглядую”
Степан Васильович Руданський (06.01.1834, с. Хомутинці, нині Калинівського району – 03.05.1873, м. Ялта) – український поет-класик, перекладач, фольклорист, громадський діяч, автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику, професійний лікар. На Вінниччині щорічно проводяться заходи з вшанування його пам’яті. 1994 року засновано Всеукраїнську літературну премію ім. Степана Руданського.
Степан Руданський (1834 – 1873) – український поет, перекладач, фольклорист. Народився він у селі Хомутинці (нині Калинівського району Вінницької обл.) в родині священика, навчався в Шаргородській духовній школі, Кам’янець-Подільській духовній семінарії, Медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі.
Здобувши вищу освіту, Руданський з 1861 року і до кінця свого недовгого життя працював лікарем у місті Ялта (АР Крим).
Писати вірші Руданський почав ще під час навчання в Кам’янці-Подільському. Його поетична творчість не була довгою, переважна частина поезій написана між 1851 і 1861 роками. Під час перебування в Ялті Руданський займався в основному поетичними перекладами, а в останні роки свого життя відійшов від творчої діяльності.
За життя Руданського лише кілька його віршів були надруковані в журналах. Неодноразові спроби Руданського видати збірки своїх поезій окремими книжками зазнали неудачі через антиукраїнську цензурну політику російського уряду та матеріальні нестатки автора.
Твори Руданського були надруковані і здобули визнання читачів завдяки зусиллям наступного покоління українців – Олени Пчілки, Івана Франка, Агатангела Кримського. Деякі його твори, зокрема пісня «Повій, вітре, на Вкраїну», здобули найвищу оцінку – вони перейшли в народ і поширюються як народні пісні.