КРУШИНІВКА – село, центр сільської ради.
Розташоване за 20 км від районного центру м. Бершадь.
Найближча залізнична станція – «Генріховка» (с. Красносілка), за 4 км.
Площа населеного пункту – 231,8 га
Населення – 1029 чол.
Кількість дворів – 560.
Геральдики села немає.
Село Крушинівка розміщене на правому березі р.Південний Буг.
Село підпорядковане Маньківській сільській раді.
Виникнення поселення краєзнавці пов’язують з початком ХУІІ століття, коли почастішали набіги турків і татар на Поділля.
В дорожніх записах історика Павла Халебського, який у 1654 році супроваджував константинопольського православного патріарха Макарія в Київ, говориться про фортеці на правому березі Богу (Бугу). Середню він називає Сумівкою, а от назви решти двох історик не називає. Але не треба мати багату уяву, аби припустити, що неназвані фортеці це Крушинівка і Кошаринці.
Як засвідчує автор, згаданий вище, всі три фортеці були споруджені як заслін проти татарських набігів.
Село Крушинівка можливо одержало назву від заростей крушини, що підступали до невеликої безіменної річечки, що впадала в Південний Буг. Досі збереглася інша назва села – Брояки, або Кручі. І до тепер так називають одну місцині, де Буг робить крутий поворот. В часи виникнення села, води Бугу не були такими високими, а тут були пороги тепер вони опинилися під водою, так як вода піднялася щонайменше на 4-5 метрів у зв’язку зі спорудженням греблі Чернятської гідроелектровстанції в 1954-1958 р.р. Місцевий краєзнавець Косюк І. припускається думки про імовірну етимології слова «Брояки», як похідне від слів «брід», «бродити». Можливо саме тут, серед каміння і можна було перейти Буг убрід.
Ще один краєзнавець і журналіст Швець Б. назву села Крушинівка виводить від слова «крушеніє», «крах», «катастрофа», які можливо, трапились з одним із багатьох відвідувачів цієї місцини.
Першу церкву в селі було споруджено в 1843 році. А в 1877 році спорудили нову, кращу, на честь Святої Параскеви на кошти прихожан. Була це дерев’яна церква, яка простояла сто років і згоріла.
Теперішня церква будувалася з 1989 по 1994 рр., за кошти односельчан та допомоги колгоспу «12 річчя Жовтня». В 1994 р. 10 листопада на честь святої Парасковії, як і її попередні церкви, була відкрита.
В середині ХІХ століття до 1917 року село і навколишні землі належали Собанським. В Крушинівці завжди поважали потяг до освіти, до знань. Старожили розповідали, що за кілька років до скасування кріпосного права сільський дяк у церковній сторожці за певну плату дітей навчав грамоти.
В 1911 році в селі на кошти місцевого земства було споруджено приміщення двокласної школи, де навчання вів священник.
Жителів села не обійшли стороною історичні події 1905-1907, 1917 років громадянської війни, колективізації, голодоморів та воєн.
Особливою сторінкою в історії є ВВ війна. Визволяючи село Крушинівка, радянські війська форсували річку Південний Буг. Навпроти крушинівського млина, вплав на конях, річку форсували кіннотники, а трохи вище, під Завадівкою, розгорівся справжній бій – там розпочалася переправа основної групи наших військ, які поспішали на Бершадь. Григорій Михайлович Дзюбенко та Максим Михайлович Кифорук допомагали переправлятися радянським військам. Останній з них загинув, перевізши по черзі дев’ятнадцять бійців своїм невеличким човном. На другий і третій день після того, як наші війська переправились і пішли далі, селяни підібрали на полі бою під Завадівкою тіла загиблих радянських бійців і поховали у братській могилі села Крушинівка. В 1994-1995 роках, на передодні 50-річчя Перемоги, у Крушинівці було побудовано величезний Меморіал Вічної Слави. Туди востаннє було перенесено останки воїнів, що полягли під Завадівкою і перезахоронено у Братській могилі Меморіалу. Серед тих, хто там покоїться, згадуються лише імена 5-ти воїнів : рядового Москалева І.Д. 1920 р.н., рядового Федорова І.С. 1896 р.н., рядового Трухлого Д.П. 1898 р.н., рядового Черемушкіна В.З. 1898 р.н., рядового Кудряшова І.І. 1915 р.н. Соболенко Авксентій Андрійович із Богуславського району Київської області похований на крушинівському цвинтарі. Його тіло було знайдено в Бугу уже після того, як було захоронено 15 невідомих і при ньому, як згадують учасники тих подій, документи були. Наших односельчан брало участь у Великій Вітчизняній війні 375 осіб, з них загинуло 137 чол. Багато з них нагороджено орденами і медалями. У віках залишиться світла пам’ять про тих, хто поліг на полях бою.
До Жовтневої революції селяни працювали на полях династіїпанів Сабанських. Коли у 1917 р. у село надійшла звістка про революційні події, селяни розпочали боротьбу за конфіскацію поміщицьких земель і майна. Земля була роздана селянам. А в 20-х роках почалася колективізація. Так, на зорі Радянської влади під час колективізації виникло два колгоспи – імені Кірова та імені Ворошилова. У кожному було по дві рільничі бригади, у бригаді – по чотири ланки. Всього працездатних у кожному господарстві було десь по чотириста душ. Старожили розповідають, що в ті часи між колгоспами була велика дружба і порозуміння. Завжди виручали одні одних і під час жнив, і під час посівної, оранки. На початку 50-х років колгоспи села Крушинівки об’єднали. Замість двох у селі став один колгосп ім. Ворошилова. Його керівниками були: спочатку Білоус, тоді Соболєв, а потім Фурман. Через десять років Крушинівку приєднали до сусідньої Маньківки, де був колгосп «12-річчя Жовтня», а головою колгоспу залишився Фурман. Крушинівка з тих пір стала вважатися бригадним селом , виробничою дільницею № 2.
З кожним роком зміцнювалася економіка в колгоспі, кращими ставали побутові умови крушинівчан. До 50-річчя Жовтня в селі побудовано школу, клуб з стаціонарною кіноустановкою та бібліотеку, яка й сьогодні тут знаходиться. Довгий час з 1968 по 1998 роки головою колгоспу «12-річчя Жовтня» був Б.Д.Булка. За цей період на краще змінилось обличчя с. Крушинівка. З’явилось чимало новобудов, виробничих приміщень. В Крушинівці в цей час була збудована нова двоповерхова школа, ФАП, зроблені ремонт магазину, клубу.
З набуттям нашою державою незалежності почалися зміни в житті.
23 листопада 1992 року колгосп «12-річчя Жовтня» с. Маньківка перейменовано в КСП «Лан». На території села Крушинівка з 1993 р. діють також СФГ: «Темп» керівник Шевченко М.О., «Колос» керівник Кифорук В.І., «Оксана» керівник Савченко О.Д. є також одноосібники.
12 вересня 1992 року Булка Борис Дементійович передав КСП «Лан» молодому, енергійному спеціалісту Савченку Сергію Павловичу.
3 березня 2000 р. КСП «Лан» перейменовано в СТОВ «Лан». Його директором є Савченко С.П. В результаті поділу земель, які були в колективній власності, власниками земельних паїв тут стали 2062 особи. Розмір земельної частки склав лише 1,46 га – він найменший в районі, шо стало наслідком великої кількості працюючих в господарстві за попередній період.
Не мало і талановитих людей вихідців з с. Крушинівка. Серед них є вчені, інженери, педагоги, а особливою гордістю є:
Кресний Дмитро Іванович 1952 р.н. – Доктор наук зав. кафедри МОЗ інституту нетрадиційної медицини
Приятельчук Анатолій Олексійович1947 р.н. – Доцент кафедри філософських наук національного університету ім. Шевченка
Гонтарук Віктор Миколайович 1964 – заступник голови суду м. Вінниця
Максимчук А.Г. – військовий кореспондент
Рогачов Д.В. – майор авіації
Дзюбенко М.І. – академік інституту рослинництва.
Нині в селі діють:
- Крушинівський фельдшерсько-акушерський пункт – зав.ФАПом – Кулик Віталій Васильович – 1968 р.н. Закінчив Бершадське медучилище за спеціальністю – фельдшер.
- Сільський клуб /зав/ Крушинівка – Гонтарук Віктор Михайлович
- Бібліотека /зав/ Крушинівка – Коваль Людмила Андріївна
- Дитячий садок «Пролісок» с. Крушинівка /завідуюча / – Коваль Галина Миколаївна
- Крушинівська ЗОШ І-ІІ ст. – директор Кулик Галина Олександрівна
Релігійна громада:
- Церква Святої Великомучениці Параскеви с. Крушинівка вул. Миру, 42 в
настоятель – Ревуженко Сергій Федорович (1983 р.н. закінчив Київську духовну семінарію).
Невтомно трудяться жителі села для його розквіту. Немало талановитих людей є уродженцями Крушинівки. Серед них є вчені, інженери, педагоги, а особливою гордітю є :
• Андрущенко Л.О. – вчений – лікар
• Савченко С.П. – директор СТОВ «Лан»
• Кресний Д. І. – завідуючий кафедрою МОЗ інституту нетрадиційної медицини
• Харковенко В. Я. – доктор сільськогосподарських наук
• Приятельчук В. О. –вчений – педагог
• Приятельчук А. О. –вчений – педагог
• Максимчук А. Г. – військовий кореспондент
• Рогачов Д. В. – майор авіації
• Дунаєвська Л. Г. – кандидат юридичних наук
• Дзюбенко М. І. – академік
