Історія села М’якохід

На схилах Велико-Подільської височини, на лівобережжі річки Південний Буг розкинулося село М’якохід,  Раківка та Чорна Гребля.

З 1950 року вони підпорядковані М’якохідській сільській раді і тепер – це єдиний населений пункт з назвою село М’якохід, яке розташоване по  обох берегах річки Удич за    6 км від місця впадання її в Південний Буг і за 25 км. на північний схід від райцентру – м. Бершаді.

Місцевість – мальовнича. Це пояснюється особливостями рельєфу, текучих вод і багатством рослинності.

Територія де розташовано село М’якохід в далекому минулому покрите лісами, в яких бродили великі

тварини – мамонти. Це підтверджує знахідка решток мамонта, які знайдено колгоспниками в 1949 році при ритті рибного ставка на глибині 5 метрів.

Село M’якохід виникло на низовині яка два рази на рік заливається водою і покривається наносним щитом.

Долина довго не просихала. Тому перша назва села була Тутів Брід, від цього пішла пізніше назва М’які Ходи, а згодом М’якохід.

Населення, яке жило в долині займалося землеробством, кількість його була незначна. Праця землеробів була великою, знаряддя праці були примітивними обробляти землю було важко і врожайність була низькою. Перші хатини жителів були побудовані з дерева в зруб. Пізніше почали будувати глинобитні будинки з солом’яним дахом і глиняною долівкою. Появилися уже кращі знаряддя праці, але умови залишались тяжкими. Селяни працювали повний тиждень на землі свого пана і лише один день на своєму наділі і за який платили оренду тому самому поміщикові.

Серед селян була повна безграмотність. Лише в 1873 р. в простій хаті почалось перше заняття. Це була перша школа в селі М’якохід на одну класну кімнату. Вона належала з’їздному відомству, що містилось в м. Гайсин. Строк навчання було три роки, навчалися діти усіх трьох класів в одній кімнаті.

Вся земля, яка зараз належить СТОВ “Удич”, належала колгоспу “40 річчя Жовтня” колись належала панові Чанільовському, який програв в карти всю землю і підлеглих йому селян поміщику Ліпковському. Після смерті пана Ліпковського в 1905 році було здана в оренду поміщику Бродському і іншим опікунам дружин Ліпковського, які жили в селі Красносілці.

Революційна хвиля 1905 року дійшла і в наше село, люди відчули, що тягар експлуатації можна скинути шляхом революційної боротьби. Вони повстали проти своїх панів. Вимагали більшої плати за роботу на панських землях. Селяни таємно збирались на сходи і читали революційні прокламації. Розповсюдженням прокламацій займався Тонконогий Гильома Шувимовий. Зачитував прокламації на таємних сходах Куницький Стратон Левхович. Під час селянського бунту в поміщика Ліпковського було спалено комори з хлібом, скирти на полі, воловжя. Одночасно було також пожарище утворене і на земельних володіннях сільського пана.

Організаторами  підпалу були селяни Куницький Устим, Семенюк Тодот, Скрипник Андрій. Хоч як не старались солдати виявити організаторів бунту, але селяни їх не видали.

У 1906 році селяни знов вчинили бунт за те, що поміщик Краєвський не доплачував щоденної плати.

Над учасниками селянського бунту було вчинено суд, багатьох селян було засуджено до шести місяців, а Куницького Стратона і Медвідь Сафрона засуджено було на один рік тюремного ув’язнення

Лише велика жовтнева соціалістична революція звільнила селян від експлуатації. Звістку про скинення царя селяни зустріли спочатку з недовірою, однак через два дні зібрали мітинг. На мітингу 1918 році виступили Соляр Сидій, Іван Марунич, кожний виступ закінчувався словами  “Геть царя”. Після мітингу відбулася демонстрація. Селяни йшли селом з плакатами і лозунгами на яких красувалися надписи “Хай живуть більшовики”.

Почали повертатися з імпералістичної війни солдати. Поміщики з паном були вигнані. Селяни обрали місцевий комітет який розпоряджався продажем поміщицького майна.

До складу комітету входили Чабан Іван, Забіяка Микита, Куклич Василь. Підчас організації Червоної Армії першими добровольцями були Скрипник Тодот, Чабан Никифор, Білий Сіверей, Іван Титарчук та інші. Селяни допомагали Червоній Армії вести боротьбу з різними білогвардійськими бандитами і окупантами, які  в той час були на Україні.

Першими членами комітету незалежних селян були Медвідь Пилип, Дзісь Гнат і Заміхора Андрій. Вони брали активну участь у здійснені декрету про землю. Внаслідок розподілу панської землі селянам. Селяни одержали 2600 гектарів землі.

В 1929 році було організовано колгосп ім. Петровського.

В 1931 році початкова школа була переорганізована в семерічку.

Великої шкоди народному господарству завдала німецька окупація. Понад два з половиною роки село стогнало під кривавим чоботом фашистів. Від фашиських рук загинув голова колгоспу комуніст Осіпчук Максим. Загін героїв Вітчизняної війни поповнив житель нашого села, син сільського фельдшера Микола Олексійович  Воронцов. Йому посмертно присвоєно Героя Радянського Союзу.

 

Йому було всого 17 років, коли почалася війна. У липні 1941 року став воїном. Загинув 23 листопада 1943 року. За цей час Воронцов був уже лейтенантом – розвідником. Похований в селі Більхівці на Житомирщині. А в рідному селі М’якоход  йому встановлено бюст. У місцевому господарстві відкрито поле  його імені.

 

14 березня 1944 року село було звільнено Радянською Армією від фашистських загарбників. 196 наших земляків загинуло. Село не обійшла війна стороною. Матері не дочекалися синів, діти батьків, а молоді жінки стали вдовами. У нашому селі залишилося 32 солдатських вдови. Долі солдатських вдів дуже схожі. Всім їм дісталося нелегке життя. Але вони вистояли, ростили дітей, відбудували колгоспне виробництво, берегли свою пам’ять про своїх чоловіків. З кожним роком ветеранів та солдатських вдів стає все менше.

Трудяще село зразу ж після визволення взялося за відбудову.

В 1957 році колгоспи сіл М’якоходу, Чорної Греблі та Раківки об’єднались у велике  колективне господарство із загально площею земельних угідь 3567 га., в тому числі   3360 га.  орної землі. Укрупнення колгоспів було важливим кроком в розвитку колгоспного доходу, це дало можливість більш продуктивно використовувати техніку і зміцнювати економіку колгоспу. Облік і оплата праці проводився за системою трудоднів. При цьому бувало, що в кінці року колгоспник одержував мізерну платню, зовсім неспівмірну з вкладеною працею, або й не одержував нічого. На початку 60-х починається запроваджуватися грошова оплата праці колгоспників а згодом вводиться невелика пенсія (спочатку 12 карбованців) Головним джерелом існування була присадибна ділянка, домашнє господарство.

Побудовано капітальні господарчі будівлі корівники і свинарня, машинний двір, дві зернотоки, амбулаторію, школу, нову контору. На території села є будинок культури, клуб, працює дві бібліотеки в яких налічується

20 тисяч книг.

 

На території нашого села народився відомий вчений, академік медичних наук СССР Лев Іванович Медвідь.

У 2005 році встановлено меморіальну дошку до

100 річчя з дня його народження при вході у школу.

 

На території села  проживає 1153 жителів. В 2005 році розпочато газифікацію села,  зараз завершена газифікація віддалених вулиць.

 

Найстрашніше лихо спіткало селян, жителів М’якоходу, у 1933 році, почалася масова смертність. Люди вмирали на вулиці, під тином. Щоб якось вижити селяни їли котів, собак, ворон, – а навесні траву, листя, збирали на полях напівгнилу  торішню картоплю. Чи не найтяжче страждали від голоду діти. За колоски, за жменю зерна – тюрма. На цвинтар вивозили трупів цілими підводами. Вмирали цілими сім’ями.

 

1 грудня 1991 року жителі села M’якохід, як і всієї України всенародним волевиявленням підтвердили прагнення незалежності. Україна вступила в добу незалежності.

Кожен рік 24 серпня відзначається свято Незалежності України у нашому селі, як і по  всій Україні.

 

 

Воїни Афганці

Лавренюк Віктор Григорович

Забіяка Віктор Петрович

Кошляк Станіслав Кирилович

Вігор Микола Миколайович

Марунич  Михайло  Дмитрович

 

 

 

У 1996 році розпочалося розпаювання земель. Деякі жителі села із своїми паями вийшли із колгоспу.

Це Вігор Д. Т., Вігор С. Т., Соляр А. І., Соловей В. Д. Карпенко М.

Колгосп «40 річчя Жовтня», було переіменовано у СТОВ “Удич”. Земельних угідь у СТОВ 2200 га.

На території с. М’якоходу працює ПП “Валентина” У обробітку у підприємстві знаходиться 460 га. землі. Є селянсько-фермерське господарство  , завідує ним Бас М. І. у обробітку у нього 50 га. землі.

На території села працює 9  приватних магазинів.Панорама-селаМякохідський-сільський-будинок-культуриМякохідська-ЗОШМякохідський-меморіал-загиблим-воїнам