Історія села П’ятківка

                                                                             Моя П’ятківка – верби над водою,

                                                                            Моя П’ятківка – співи солов’я,

                                                                           Моя П’ятківко,ти завжди зі мною,

                                                                          Моя П’ятківко,ти любов моя!

                                                                                                                  /М.Кузьмінчук/  

П’ятківка-село, розташоване за 11 км від районного центру м.Бершадь.

Площа населеного пункту -678,1 га.

Населення- 1754 особи.

Кількість дворів- 1006.

Сільській раді підпорядковано село Глинське. Село славиться своїми видатними односельчанами.П’ятківська земля щедра на таланти. Тут народилися,зростали,здобували визнання генерали, депутати ВР,Герої Соціалістичної Праці, учасники штурму рейхстагу, військові,спортсмени-майстри спорту, народні умільці, воїнимиротворці, учасники параду Незалежності України, співаки,селекціонери і багато-багато людей різних професій, якими гордиться наше село.

Чому наше село називаєтьсяП’ятківкою?

Є багато варіантів легенд. Кажуть,що з цього села вели п’ять доріг: на м.Бершадь, на с.Баланівку, на с.Яланець, на с.Білий Камінь та на с.Жабокричку.

А ще існує така версія:це був спочатку хутір, в якому нараховувалося п’ять хаток і називався він П’ятихаткою. Є ще кілька усних переказів старожилів про те,що п’ять вулиць сходились до центру села і , що жив в селі пан П’ятківський і село назване на його честь. Старі люди переповідають,що коли одного разу на село напали турки і запалили його, то залишилося тільки п’ять хат(від того і пішла назва нашого села).

На ХІІІст.,за переказами,припадає заснування села.

В улоговині річки Дохно, в болотах втікачі з татарської неволі заснували поселення. Навіть застояне  болото, що, немов підковою,оточував п’ятачоксухої землі, не рятував перших жителів від нападу татар. П’ять разів кочовики вщент руйнували поселення, збирали «ясир»-полонених, тих чоловіків і жінок , які не встигли заховатись в болотах,очереті,в прибереж них хащах. П’ять разів село відроджувалося, ширилося. Від того,що в селі було кілька хат, п’ять хат, село називали Кількахаткою або П’ятківкою.

Село розташоване по обох берегах р.Дохно-притоки р.Пд.Буг. Етимологія села поки що не з’ясована.

Село було відоме ще VІІст. і в 1909-1913рр.неподалік села археологом Гамченком відкрите Трипільське поселення. Розміри поселення 600х300м.Культурний шар 0,4м. Знайдено фрагменти кераміки червоного кольору. Форма-горшки, миски. Орнамент заглиблений. Знайдено також відщепи та кремінні скрепки. Поселення відноситься до раннього трипілля.      П’ятківка – один з небатьох населених пунктів, зображених на карті французького інженера Гійома Лазера де Боплана(ХVІІст.)

Тривалий час П’ятківка належала польським магнатам Вишневицьким, Потоцьким, Сабанським. Одну з вулиць досі називають «Панською». Щоб заселити пустуючі землі і привабити робочі руки Сабанські давали жителям села «свободу»-звільняли на деякий час від панщини. Село поділялось на дві частини:Слободу та Стару П’ятківку.

У 1824-1925р. біля х.Глинське Петром Мощинським, довіреною особою Сабанського,було збудовано цукровий завод.

На початку ХІХст.в селі було дві церкви, два кладовища,працювала цукроварня,винокурня, спиртзавод, цегельний завод. До цього часу в селі знаходять шматки цегли з панських заводів Сабанського з витиснутими ініціалами власника «І.С.»-Іссідор Сабанський.

У 1831р. графа Сабанського за участь у польському повстанні проти російського царизму було заарештовано. Всі його землі і селяни перейшли в казну,тобто стали державними. Село перевели до військового відомства і перетворили на військове поселення.У1861р.після відміни кріпосного права війська залишили село,а землю роздали в оренду селянам. В процесі цих змін відбувся бунт селян,під час приборкання якого село було спалене вщент. Знадобилось багато часу,щоб відновилось село.

У 1897р. в селі відкрили міністерську школу та школу для дівчат. П’ятківка стала центром волості і мала у своєму підпорядкуванні с.Жабокричку, с.Каташин, х.Глинське.

В 1900р. у селі було багато селянських господарств, але люди не могли окремо себе прогодувати і йшли на заробітки.

Жителів села не обійшли стороною історичні події 1905-1907, 1917рр., громадянська війна. Влада тоді переходила з рук німців,денікінців, військ Петлюри, Директорії.

У 1920р. остаточно перемогла радянська влада. В селі було організовано волосний ревком. Його головою обрано Лук’яна Ситника. В цьому ж році створено комітет незаможних селян, в який входило 30 жителів. Головою КНЗ був Ларій Мазур. А у 1928р. створено Товариство спільного обробітку землі, до якого входило 12 господарів. Навесні 1932р. був організований перший колгосп «Новий побут», який очолив Гладиборода.

У селян примусово відбирали землю,коней,худобу,знаряддя хліборобської праці. Вони переставали бути господарями,не могли розпоряджатися ні землею,ні зібраним урожаєм. Хлібороби з діда-прадіда,ставши колгоспниками, перетворювалися на безправних наймитів. Із такими порядками українські селяни не могли миритися, але до тих,хто чинив опір, більшовики застосовували сили. Їх оголошували куркулями,цілими сім’ями вивозили до Сибіру, на Урал. Вирвані з корінням, вивезені люди гинули в нужді й злиднях на тих далеких необжитих просторах. Мільйони не повернулись на Україну.

Кожна осінь несла селянам тільки розчарування, радянський уряд вимагав від колгоспників дедалі більше хліба, молока, овочів. Все менше і менше залишалось продуктів селянським сім’ям на зиму.

Навіть те,що залишилось на насіння, примушували здавати. Спочатку селяни ще якось перебивались з хліба на картоплю,але потім і цього не стало.

Осінь 1932р.великого лиха селянам не віщувала, врожай був не гірший, ніж попередні роки. Здали селяни державі запланований податок…Та раптом за першим оголосили другий,потім третій. Почали їздити по селах спеціальні загони збирати все до нитки. Люди ховали зерно,картоплю в ямах, криницях,у скиртах,на горищах,замазували в грубах. Та хіба вбережеш від пильного ока збирача?

І спалахнув в Україні великий голод,а за ним прийшла і смерть. Вмирали сім’ями,кутками, вулицями. Селами їздили підводи і збирали померлих,ховали у братських могилах. Немає на Україні села,де б не знали про той страшний голод.

Про жахливий голодомор у Радянській Україні ми дізнаємось із спогадів тих,кому пощастило вижити.

У нашому селі від голоду померло більше 200 чол. (за спогадами очевидців).

Учні П’ятківської ЗОШ І-ІІІст. Зібрали і записали спогади про голодомор 1932-1933рр., матеріали представлені в експозиціях шкільного краєзнавчого музею.

У 1934р.було завершено сталінсько-насильницьку колективізацію с.П’ятківки.В колгоспах було 94% селян. У грудні 1934р. колгосп «Комунар» було роздріблено на 6 колгоспів:

-імені Балицького(Манжулівка);

-«Комунар»(центр села);

-імені Постишева(Старинці);

-«Ультиматум» (Слобода);

-імені Тельмана (Слобода);

-імені Калініна(х.Глирське).

Уцьому ж році вбито першого комсомольця села Тітова Мефодія Даниловича за активну участь у створенні колгоспів та «розкуркулення».

У1934р.с.П’ятківку було телефонізовано,на комутаторі працювала Марія Дричкіна – перша телефоністка села.

В 1936р. у селі працював дитячий будинок для безпритульних,яких  було 35чол.

Територія села була окупована німецько-фашистськими військами з 26 червня 1941р. по 14 березня 1944р.Румунські окупанти грабували село.

На двори було накладено 12 видів податків. Під страхом суворої кари запровадилась обов’язкова трудова повинність. Діяла комендантська година. Жителі села гальмували польові роботи,брали участь у діяльності підпільних груп Багнюка О.С. і Грищука М.Г.

У березні 1944р. війська ІІ Українського фронту під командуванням П.С.Конєва приступили до визволення Бершадського району (про визволення є розповідь маршала у його книзі «Заметки командуючого фронтом»),14 березня 1944р. воїни 62-ої гвардійської девізії (182,184,186,131полк)звільнили село від окупантів. Девізією командував уродженець с.П’ятківки генерал-майор Дричкін Дмитро Аристархович,в майбутньому учасник зустрічі на р.Ельбі з американськими військами.

Серед п’ятківчан є учасники штурму Берліна,які розписалися на Рейхстазі:ГонтарукВ.Я.,БендерукІ.Ф., Гаврик І.З.,Гоцюк І.Т.,Лисиця Т.І.

У1945-47рр.до села почала надходити техніка:кінські жатки, молотарки,трактори.

Тракторну бригаду очолив Синявський Кузьма Наумович, на честь якого було встановлено перехідний приз, яким нагороджували передові тракторні бригади Бершадщини. Пізніше Синявського К.Н. обирали депутатом українського парламенту двох скликань(1947,1951р.),він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

До 1950р. на території села було організовано 6 колгоспів:«Третя п’ятирічка», «Комунар», «Стаханов», «ім.Тельмана», «Ультиматум»,           «ім. Калініна».

Село молоділо, розвивалося. Щоб найшвидше відбудувати все зруйноване працювали старі і малі.

Колгоспи,що існували на території села , об’єднали  в одне господарство. Новоутворений колгосп назвали «Комунар»,а головою обрали А.П.Добровольського (до війни працював головою сільської ради).

Вже в перші 5 років(1950-1955рр.)зросли врожаї,поповнювалися ферми,завели120 голів коней,створили спеціальні бригади по вивезенню добрив. Будували ферми,взялись за спорудження лікарні.

До цього періоду належить трудовий   подвиг нашої землячки Олени Савівни Плахотнікової, яку називали дочкою двох народів- українського і грузинського. У1950р. вона отримала найкращий результат Грузії, зібравши з 0,5га 6481 кг листя чаю,а у 1951р.їй присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У 1957р. Олена Савівна повернулася у рідне село,почала працювати на фермі,удостоєна звання «Почесний тваринник району».

У1955р. з району рекомендували посаду голови колгоспу М.С.Шеремету. За роки його головування (1955-1967рр.) село стало взагалі невпізнанним: «виріс» Будинок культури,

 

відкрили лікарню,млин, чимало приміщень для худоби,здавали в експлуатацію ставок. В село прийшли молоді спеціалісти, а згодом «Комунар» став одним із кращих у районі господарств. У ньому працювало більше 300 юнаків та дівчат.

Вже за головування Гонтарука Василя Яковича (1969-1991рр.) було збудовано  заправку, заасфальтовано центр села, побудовано контору,

 

У 1973р. вирішили побудували нову двоповерхову школу, розраховану на 590 учнів. В1974р. закладено перший камінь будівництва, а в 1976р. нова школа гостинно прийняла школярів.

В селі діє православна церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка збудована в 1866р.

1979р.-війна в Афганістані. Учасниками цієї війни були і п’ятківчани: ЗагоренкоП.І.,Бендерук Г.С., Бойчук С.Л., Поліщук В.В., Нагірняк Г.П., Лучак М.І..

У ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС(26.04.86р.) брали участь 132 особи з Бершадського району. Серед них були і наші односельчани:

Касіяненко М.,Гончар А.К.,Нагірняк В.Ф., Зіньковський Ю.І.,Рівний І.С., Микитюк Д.О., Гречаний А.А., Плахотний М.,Архипчук І., Стратієнко О.В., Довгань В.В.

У 1997р.нашому земляку Каричковському П.М. було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки  за створення і впровадження автоматизованого роторно-конвеєрного комплексу і ресурсозберігаючого, екологічно чистого технологічного процесу виготовлення відцентрових заготовок складного профілю в масовому виробництві.

У 1992р.колгосп «Комунар» було ліквідовано і створено сільськогосподарське підприємство «Надія», яке у 2000р. реорганізоване у ТОВ «П’ятківське».

Сьогодні на території сільської ради працюють:  ПрАТ «Зернопродукт МХП»,  СФГ «Славута», СФГ «Славутич», СФГ «Пролісок», СФГ «Юлас», СФГ «Влом», ПСП «Тетяна».

І сьогодні наше село не забуває традицій минулого, продовжує відроджувати все краще, цінне, що виховує у молодих все людяне: доброту, повагу до людей, любов до праці, до пісні, до природи рідного Поділля.

Досліджуючи історію рідного села, молодь та старше покоління прокладають місток із минулого у майбутнє.

 

 

 

 

 

 

 

  

Сільський будинок культури с. Пятківкаприміщення сільської радиМеморіал