Літературно – інформаційна хвилинка «Депортація: як це було»

«Депортація: як це було»

 

З метою збереження історичної пам’яті, негативного ставлення до тоталітаризму, насильства і порушення прав людини та на виконання Постанови Верховної Ради України від 08 листопада 2018 року № 2608-VІІІ «Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя,  Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках» центральною районною бібліотекою було організовано літературно – інформаційну хвилинку «Депортація: як це було» щодо вшанування та увічнення цих трагічних подій.

DSCN9680

Новий державний кордон між УРСР і Польщею, що був встановлений після завершення Другої світової війни, не повністю співпадав з усталеними межами розселення українського і польського народів. На польській території опинилися українці, а на території західних областей УРСР – значна частина поляків. Уряди СРСР і Польщі домовилися про взаємний обмін цим населенням.

DSCN9682

9 вересня 1944 в Любліні Польський комітет національного визволення уклав три міжнародні угоди з трьома радянськими республіками: БРСР, УРСР і Литовською Радянською Соціалістичною Республікою. Офіційна назва договору між ПНР і УРСР: «Угода між Урядом Української РСР і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР».

У 1944—1945 рр. почалися депортації західноукраїнського населення з земель, що відійшли до Польської республіки. В Польській республіці нарахували 460500 українців, які підлягали депортації. При розселенні основну їх масу планували спрямувати на Східну Україну (316 324 осіб, або 68,7 % від загальної кількості депортованих. Виселення українців із їх споконвічних земель розпочався 1 листопада 1944 р.

На початку основна маса депортованих спрямовувалась у східні області. На 10 грудня 1944 р. в Запорізьку, Одеську, Дніпропетровську, Херсонську та Миколаївську області було спрямовано 81 % депортованих або 3 121 родина з 11 735 осіб. Наприкінці березня 1945 р. у вищезазначені області, а також у Полтавську, Сумську, Сталінську, Кіровоградську, Вінницьку та Харківську області прибуло 93,1 % депортованих або 19796 родин з 71839 осіб. Надалі кількість переселенців у Східну Україну постійно зменшувалась. «Евакуйованих» розселяли по всій території Української РСР, проте до кінця 1947 року більшість людей оселилася в західній її частині і, зокрема, в Тернопільській області. Переважна більшість депортованих опинилася в селах і тільки незначна їх частина була задіяна у промисловості.

Місцевості, «звільнені» від українців, відразу ж було заселено поляками. Тут свідомо знищувалися будь-які ознаки, що могли  свідчити про попередніх господарів: зрівнювали з землею українські кладовища, руйнували старовинні церкви, тощо.