З нагоди дня народження (17.04.1963) та з метою популяризації творчої спадщини поетеси-землячки з с. Лісниче Зарічанської Лідії Іванівни КЗ Бершадська публічна бібліотека організувала літературну викладку в пам’ять про колегу та непересічну особистість, яка передчасно пішла з життя, залишивши нам у спадок свої твори.
Лідія Іванівна Зарічанська народилася 17 квітня 1963 року в селі Михайлівка, Бершадського району на Вінниччині в сім’ї колгоспників. У 1970 році вступила до Михайлівської середньої школи, яку закінчила у 1980 році. У цьому ж році вступила до Луцького культурно-освітнього училища, яке закінчила у 1982 році. Потім навчалася у Київському державному університеті культури і мистецтв України, який закінчила у 1989 році. Працювала завідуючою бібліотекою села Лісниче. Співпрацювала з Київським національним університетом імені Т. Г. Шевченка та Київським національним університетом культури і мистецтв. Друкувалася в періодичних виданнях «Бершадський край», «Вінниччини», «Подолія», «Веселі вісті», «Край Кам’янець-Подільський» на Хмельниччині. Вірші Л. Зарічанської покладені на музику самодіяльним композитором з села Джулинка – Малаховецьким Василем Лазаровичем.
В 2011 р. Ліду Іванівну прийняли в Національну Спілку Журналістів України. У 2012 році Л. І. Зарічанська стала лауреатом премії імені Василя Думанського.
Творчий доробок складають музично-поетичні збірки поезій та прози: «Україно – мій Подільський краю», «На крилах пісень», «Вірність, любов і краса».
Вірші та пісні Лідії Іванівни – це невичерпне джерело мудрості. Її поетичні стрічки надихають на зміни та змушують замислитися над вічними темами. У невеличких новелах Лідії Іванівни відслідковується безкомпромісність поглядів, таїна людського буття простих людей. ЇЇ творчий доробок знаходить відгук у серці й назавжди залишається в душі, вражаючи своєю задушевністю, теплотою і дивовижною щирістю. Ліричні твори торкаються серця кожного, по-справжньому хвилюючи та змушуючи замислитись про сенс життя.
Пісні, створені на тексти авторки відзначаються образністю, мелодійністю, в них відчувається вплив народнопісенної творчості. У трьох невеличких збірках вміщені справжні перлини народної творчості, в яких оспівується доля села та людина праці, щира пісенна душа українського народу. Створюючи слова майбутніх пісень, Ліда Іванівна говорила : «Хай не по нотах, а від душі, від щирого материнського серця звучать колискові та вітальні пісні». Благословенна пісня народжена у радощах і смутку, оплакана серцем, зіткана з любові до світу цього. Деякі твори Ліди Іванівни включені до шкільної програми та ЗНО.
Хочеться вірити, що творчий доробок Зарічанської Лідії Іванівни ще довгий час залишатиметься актуальним та затребуваним, залишаючи нам спогади про вразливу та неспокійну душу авторки, яка на жаль передчасно пішла з життя.