В Комунальному закладі Бершадська бібліотека оформлено виставку-персоналію «Сонячні висоти подільського жайворонка» з нагоди 85-ї річниці від дня народження Євгена Пилиповича Гуцала – українського прозаїка, поета і публіциста.
В історії української літератури другої половини ХХ ст. серед зірок першої величини сяє ім’я Євгена Гуцала, який у своїй творчості, позначеній ідеалами гуманізму, добра і справедливості, повідав світові про велич і красу душі нашого народу, увібрав у своє серце незвичайне багатство, музику і барви рідної мови. Упродовж всього життя автор невтомно працював на благо України.
Народився письменник в сім’ї вчителів у селі Старому Животові (тепер Новоживотів) Оратівського району Вінницької області. Його дитячі й шкільні роки минули в селах Новій Греблі та Гулівцях Калинівського району. Середню школу закінчив у с.Корделівці того ж району. У вразливій душі хлопчини чорною смугою закарбувалися зловісні часи гітлерівської окупації та злиднів і безправ’я повоєнних років, водночас назавжди залишилися в його пам’яті образи працьовитих і мудрих земляків, мальовнича і щедра природа рідного краю. Тут, на Поділлі, народилася і зміцніла любов до рідного українського слова, до народної пісні, до фольклору…
Непереборний потяг до літературної творчості особливо відчув під час навчання на історико-філологічному факультеті Ніжинського педагогічного інституту ім. М.Гоголя, у місті.
Після закінчення 1959 року педінституту Є.Гуцало жив і працював у місті над Бугом у редакції обласної молодіжної газети «Ленінське плем’я», а з 1961 року – у періодичній пресі Львівщини й Чернігівщини. Нарешті бачимо нашого земляка у Києві на посаді співробітника газети «Літературна Україна», а потім – видавництва «Радянський письменник» (нині «Український письменник»).
Друкуватися почав 1960 року, завдяки своїм творам творами Є.Гуцало увійшов у славну когорту шістдесятників. Найвизначнішим етапом у своєму літературному житті письменник вважав другу половину шістдесятих років. Євген Гуцало живе у постійному пошуку нових форм і стилістичних засобів відображення тогочасної дійсності, порушує проблеми народознавчого, морально-етичного і філософського плану. В останні роки життя письменник успішно виступив у жанрі химерного роману. Його трилогія «Позичений чоловік» (1981), «Тривале життя феномена», «Парад планет» (1982-1984) здобула премію Омеляна і Тетяни Антоновичів (1994).
Вагомий внесок зробив Є.Гуцало в скарбницю української дитячої літератури. Твори для дітей «Пролетіли коні» (1966), «Саййора» (1980) відзначені Державною (тепер Національною) премією ім. Т.Г.Шевченка (1985). Загальне визнання здобули також збірки віршів нашого краянина. Композитор Олександр Білаш на слова Є.Гуцала написав ряд пісень.
Мистецький хист письменника яскраво виявився і в жанрі публіцистики та літературної критики. Його книгу “Ментальність орди” (1996) відзначено премією ім. Івана Огієнка.
Євген Гуцало залишив велику і коштовну літературну спадщину. Його твори перекладено багатьма мовами світу. Та працювати довелося великому талантові у важких умовах, зазнаючи цькувань, постійної підозри й недовіри з боку компартійних ортодоксів, наглядачів і донощиків. Проте славний син України Євген Гуцало всупереч усьому не здав жодної зі своїх ідейно-естетичних і творчих позицій.
