Бібліотекарі відділу з обслуговування дітей Комунального закладу «Бершадська бібліотека» для юних користувачів підготували історію подвигу «Герої вільного народу», приурочену Дню Небесної Сотні, який відзначається щорічно 20 лютого по всій Україні.
День Героїв Небесної Сотні –знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.
Діти дізналися про події Революції Гідності, прослухати неофіційний жалобний гімн “Гей, плине кача…”, ознайомилися з книжково- інформаційною тематичною викладкою. Захід проводився з метою вшанування пам’яті героїв Небесної Сотні, виховання у дітей патріотичної свідомості та бажання бути гідними громадянами України.
У лютому 2014 року під час сутичок протестувальників із силовиками в центрі Києва загинули понад сто осіб, сотні були поранені, найбільше з яких – 20 лютого. Більшість людей загинули від куль снайперів. Згодом загиблих учасників акцій протесту почали називати “Небесною Сотнею”. За даними Генпрокуратури, під час Євромайдану постраждали 2,5 тисячі людей, 104 з них загинули.
Царьок Олександр Миколайович
29.01.1959 -20.02.2014
Герой України, учасник Революції Гідності Царьок (Цапок) Олександр Миколайович народився 29 січня 1959 року в с. Серебрії, мешкав по вул. Спортивній. Закінчив місцеву початкову школу, далі навчався у Серединській середній. Опісля – Білоцерківський будівельний технікум. Проживав у Василькові, що на Київщині, куди з Вінниччини переїхав із батьками.
Закінчивши Серебрійську початкову школу в 1970 році, Сашко Цапок разом із друзями прийшов у п’ятий клас Серединської середньої. Олександр став душею класу: міг із захопленням розповідати різні історії, вмів пофантазувати. Мав багато друзів, яким довіряв свої потаємні мрії.
Навчався Сашко у школі недовго, оскільки сім’я ви – їхала із Серебрії в інше місце проживання – на Київщину.
Там, у Василькові, Олександр із зміненим прізвищем Царьок деякий час працював у міській друкарні. Коли звільнився, вирішив зайнятися ландшафтним дизайном. Руки майстра (мав диплом будівельника) створювали за оригінальними проектами не лише біля власного дому озеленені ділянки, квітникові клумби, але й каскади декоративних водопадів, басейни.
Разом із дружиною Валентиною виховали п’ятеро дітей: трьох синів і двох дочок. Дочекалися внучки.
Олександр завжди мав власну думку, займав активну позицію. Ось чому всім серцем сприйняв Революцію Гідності, вийшов разом із іншими патріотами будувати барикади на Майдані, де вирішувалася доля України.
20 лютого 2014 року Олександр Миколайович загинув від вогнепальних поранень на вулиці Інститутській біля «Жовтневого палацу». Тіло ідентифіковане в готелі Україна. Одержав три кульові поранення, переламані ноги, поневічене тіло.
Як пише Т.Т. Шахівська у книзі «Небесна Сотня – герої не вмирають», сини Олександр, Дмитро, Володимир провели власне розслідування загибелі батька. Відшукали сотника, від якого дізналися подробиці.
За словами сотника, коли на Майдані настав критичний момент Олександр Царьок сказав: «З Майдану не піду». Сотник крикнув: «Так ви ж помрете!». На що Олександр вигукнув: «Герої смерті не бояться!».
Але вмирати він, за словами дружини, не збирався. До останнього дня складав плани, мріючи втілити їх у життя. У Олександра залишилось п’ятеро дітей. Царьку Олександру було 55 років… Похований у м. Василькові.
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада 2014 року Олександру Царьку присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Згадаймо щирою молитвою нашого земляка, героя України Царька Олександра Миколайовича. Герої не вмирають!
