У новому бібліотечному проекті «Скарби бабусиної скрині» – Яланець
Комунальний заклад «Бершадська бібліотека» розпочинає новий етнопроект «Скарби з бабусиної скрині», який зініціювала завідувачка Яланецькою сільською бібліотекою Катерина Бабій. Протягом 2-3 місяців бібліотекарі презентуватимуть скарби з кожного населеного пункту Бершадської територіальної громади.
Колись у кожній хаті була скриня, де зберігали найдорожче, найрідніше, найважливіше. Минають часи, уже скриня в оселі рідкісна річ, а ле в кожній родині десь у найпотаємнішому місці зберігаються прадавні бабусині скарби: сорочка, ікона, рушник, старовинна книга чи газета, світлина чи скатертина, а ще глиняний посуд… Все це разом – наша історія, побут українців, наші традиції, обряди, звичаї, які вирізняють нас серед рівних націй і підтверджують нашу етнічність та національну ідентичність. Щоб пізнати, що заховано в бабусиній скрині, який одяг носили наші предки, їх призначення та різновиди, помандрувати у глибину віків, бібліотекарями будуть проводитись різні бібліотечні активності для дітей та молоді. Кожна бібліотека представлятиме свій акцентований скарб.
Яланецька сільська бібліотека серед скарбів бабусиної скрині на ретро-подіум представляє українську сорочку. Сорочка з яланецької скрині належить жительці села Тандитній Ірині Денисівні, 1905 року народження. Старовинна, чудова вишивка і сьогодні передає майстерність і красу низинкового мистецтва.
Жіноча сорочка – один з давніх елементів одягу. Довга сорочка, що має біля шиї багато дрібних складок, з розрізом посередині грудей, підперезана поясом була єдиним одягом жінок і дівчат. Наша сорочка пошита з підтичкою, де «долішня» частина з грубшого полотна. «Горішня» частина вишивки на рукавах називається поликами. Біля зап’ястка рукав вишитий тоненькою смужкою.
Назва вишивки низзю походить від способу виконання швів. Низь», «низинка», «низя», «низинне» − ця техніка займає провідне місце у вишивці багатьох районів Вінниччини, та і Поділля взагалі. За способом прокладання вишивальної нитки вона повторює ткання і є досить давньою.
Основною характерною особливістю низі є те, що вишивка виконується з виворотнього боку. Щільний візерунок низі майже неможливо вишивати «з лиця», бо нічого не видно. Натомість з вивороту все видно і вишивати легше. Низь належить до тих технік, які вишиваються прийомом «голку вперед», тобто на голку набирається певна кількість ниток полотна, потім пропускається необхідна кількість ниток. І так рядок за рядком. В більшості випадків вишивати низзю можна без п’ялець, тримаючи полотно руками.
Орнаментом оздоблювали ті частини сорочки, які відкривали доступ до тіла: горловина, низ рукавів, поділ. Багато декорувалися рукави жіночих сорочок. Вишивка на представленій сорочці – низзю з дуже дрібним орнаментом. Найбільше праці та мистецького хисту вкладається на полики,бо то є найважливіша частина вишиття жіночої сорочки. Недарма в народі кажуть:
«Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті»
Оздоблення коміру – вишивка на брижах. Збірки на комірі роблять сорочку вишуканою, багатою, надають їй особливого шарму. А вишивка на збірках – то взагалі окремий вид роботи вишивальниць.
Приміряйте бабусину сорочку чи просто українську вишиванку і ви відчуєте тепло та енергії багатьох поколінь українців, адже у вишитій сорочці – код нашої нації.
Запрошуємо переглянути відеоролик, підготовлений Катериною Бабій та поринути у світ прекрасного українського прадавнього побуту.